Житомирський замок – форпост Великого князівства Литовського.В історичних документах Житомирський замок вперше згадується у зв’язку із подіями пов’язаними з експансією Великого князівства Литовського. Усні перекази стверджують, що у 1320 році великий литовський князь Гедимін (Гедимінас) Житомир звільнив від панування Золотої Орди.Дійсно, згадки про взяття Житомира Гедиміном у 1320 році ставляться під сумнів багатьма істориками, адже немає письмових першоджерел, які б напряму підтверджували ці оповідання. Водночас, фактом залишається те, що саме з Гедиміном пов’язується початок експансії литовської держави на південь і, зокрема, на землі Русі (України). «В 1320-их роках, - пише український історик Іван Крип’якевич, - великий князь Гедимін зайняв Берестейщину, дещо пізніше також Пінщину разом з давньою древлянською землею. Його син Любарт, в 1340 р. став волинським князем і намагався здобути Галичину. Другий син Гедиміна Ольгерд, в 1350-их роках опанував чернігівсько-сіверську землю, в 1362 р. зайняв Київ, а в 1363 р. переміг татар над Синьою Водою і поширив свою владу на Поділля».Проте нас в першу чергу цікавить Житомир, який у серйозних письмових документах згадується лише у зв’язку із нащадком Гедиміна – великим литовським князем Вітовтом (Вітаускасом), який звільнив Житомир від татар у 1392 році. Із цього приводу, у літописі сказано, що «... бывше в Киеви и не всхоте покоры учинити и чолом ударите великому князу Витовту. Той же весны Витовый пойде и взя град Житомир и Вручий (Овруч)».

Саме цей рік можна вважати роком виходу Житомира із мороку віків. Виходом, на бурхливу арену східноєвропейської історії. Також цей рік можна вважати часом остаточного звільнення Житомира від євразійської монгольської орди і входження міста у склад європейського Великого князівства Литовського, Руського і Жмудського.

Вітовт

Країни, пов’язаної союзними, кровними і династичними узами із Польським королівством. Оскільки ще 14 серпня 1385 року, у невеликому білоруському місті, Литва і Польща уклали Кревську унію, адже литовський князь Ягайло одружившись із польською королевою Ядвігою, отримав титул короля Польщі й відтоді дві країни перебували у тісному союзі.У 1399 році після поразки військ великого князя Вітовта від золотоординського хана Едигея, татари знову захопили й зруйнували Житомир. Однак, військова перемога невдовзі обернулася для них дипломатичною поразкою, оскільки Вітовту вдалося зіграти на суперечностях в таборі татар. Сприяючи розколу Золотої Орди і допомагаючи Кримському ханству отримати незалежність, Вітовт забезпечує експансію Великого князівства Литовського до самого узбережжя Чорного моря. Однак, після його смерті союз Литви і Кримського ханства зруйнувався, а татари стали головною небезпекою для південних рубежів литовсько-руської держави.У 1508 році заколотники Глинського оволоділи кількома литовськими замками в Білорусі та взяли в облогу Овруч та Житомир, але здобути місто їм не вдалося. Врешті, заколот закінчився втечею Глинського в Москву. Більшість істориків переконані, що це була відверто підривна робота Москвського князівства проти литовсько-руської держави, зокрема, історик Олександра Єфименко каже, що: «за фігурами підбурених князів ясно проглядалися фігури московських збирачів руської землі».Конкуренція литовців та московітів призвела до низки литовсько-московських війн. Житомиряни, на чолі із київськими воєводами і житомирськими старостами брали активну участь у цих війнах проти Москви.

У тих обставинах, місто потрапило у стратегічно вразливе становище… Справа в тому, що у тих війнах союзниками московітів нерідко були татари. І в той час коли литовсько-руська держава провадила бойові дії проти Москви на півночі, татари спустошували її південні рубежі. Чи не найбільше від цього потерпали українські землі і міста. Зокрема, Житомир. В цілому, сусідство із Диким Полем, на якому орудували степні євразійські орди, впродовж століть стримувало розвиток Житомира, який за свою історію пережив до 80 набігів степовиків. Інколи ці набіги закінчувалися цілковитим руйнуванням міста.

Особливо нищівними були набіги у 1469 і 1481 роках. Наслідки набігу на Житомир у 1469 році згадуються літописцем так: «...без меры много зла сотвориша». У 1492 році московіти розпочали війну проти литовсько-руської держави. Союзник московського князя Івана ІІІ хан Менглі-Гірей вторгся зі своїми ордами на руські землі й зруйнував житомирський замок. Після цього спустошливого набігу місто було відбудоване у 1497 році за сприяння Великого князя литовського Олександра. Цей володар впродовж певного часу перебував у Житомирі й подарував місту великий «ратний» дзвін.