Ответ:

Удільні князівства в Литві виникли в період формування литовської держави в XIII-XIV століттях і були способом забезпечення лояльності відомственних князів до великого князя. Удільні князівства були формою територіального управління, при якій частину території держави надавали в тимчасове користування певному князю з династії правителів.

Проте з часом удільники ставали все більш незалежними і відмовлялися визнавати великого князя, діяли власною політикою, займали землі інших удільних князівств. Це призводило до послаблення держави, збільшення княжих суперечок та конфліктів, а також до зростання негативного впливу іноземних сусідів на Литву.

У зв'язку з цим великий князь Казимир IV Ягайлонський вирішив ліквідувати удільні князівства та зміцнити центральну владу. У 1422 році була ухвалена Господарська унія, яка передбачала об'єднання усіх удільних князівств у складі Литовської держави. Вона забороняла створення нових удільних князівств та передбачала, що всі владні функції мають бути зосереджені в руках великого князя.

Ця реформа дозволила зміцнити центральну владу, зменшити княжі суперечки та конфлікти, покращити економічне становище держави та забезпечити її стабільність. Крім того, це дозволило Литві зміцнити своє положення в міжнародних відносинах і збільшити вплив на сусідні держави.

У подальшому, відмова від удільних князівств сприяла розвитку централізованої системи управління в Литовській державі. Вона змогла стати однією з найсильніших держав у Східній Європі і зберегти свою незалежність протягом багатьох століть.

Объяснение: