Ответ:

Колись у нашому селі була така подія, що всі діти розкричалися від захоплення. Наш батько вигадав свою штуку із справжньою казкою в одній руці та чарівним капелюшком у другій. Всі ми були як на біскут, слухаючи його розповіді про драконів та пригоди, які можна знайти лише у наших краях. Бабуся, як завжди, терзала нас за допомогою страшних історій про ведмедів, які могли заїсти навіть найсміливіших. А вечорами, коли згасав останній бризок світла, ми усі гомоніли як сороки, розповідаючи один одному казкові чутки, які казали нам наші прабабусі та прадідусі. Такі моменти були як справжня ніша в нашому дитинстві, яка залишиться у наших серцях назавжди.

Ответ:

Настав час їхати до бабусі допомогти викопати бараболю (картопля) Уся дорога до села була з глибокими бакaями (вибоїна, яма), тож довелося об’їхати, щоб не зламати колеса. Найбільш за всіх раділа цій поїздці мала Марічка, бо дід змайстрував хитанку (гойдалка) для неї. Дід Назар був одним із найкращих газд (господар) на все село. А вуйко (дядько) змостив ( построїв) на задвірку (частина двора позаду хати) колибу ( сезонна бесідка, хатка лісничого), там ми збираємось у родинному колі щовечора і смакуємо гарбату (чай)з медом.