Відповідь:

"Посадимо із Зульфатом вишню над ним, — думав Климко, уткнувшись головою в коліна. — Весною вона біло цвістиме, влітку ягідьми блищатиме, шпаки налітатимуть... А восени встелятиме могилу червоним листям з усіх боків..."

Так думав Климко, коли повертався додому із Слов"янська. Ці міркування характеризують його як чутливого, доброго, вірного хлопця. Він не забуває про свого дядька, вдячний йому за турботу, слідкує за його могилою, мріє про те, як посадить на ній деревце, яке буде жити власним життям, звеселяючи все довкола. Це дереце як символ життя, що продовжується. Його опис звучить дуже поетично. Згадаймо, що майже такими ж словами описана калина або тополя в українських народних чи козацьких піснях. В них також є згадка про цвіт, про те, що "Будуть пташки прилітати,  Калиноньку їсти...".

Пояснення: