“Троянда” Леонід Глібов байка

Цвіла Троянда у садочку,

А недалечко, у куточку,

Між бур’яном бринів Будяк.

І каже він Троянді так:

— Нащо се ти колючок начіпляла?

— А ти нащо? — вона його спитала.

— Я? — обізвавсь Будяк,—

Я, серденько, не проста штука,

Я — степовий козак!

Мені колючка, як шаблюка,

Щоб ворогів страшить,

Щоб всім було спокійно жить.

Вам більш нема ніякої роботи

Цвісти, пахтіть, а не колоти.

— Не все ж колоть і Будякам,—

Троянда каже,— треба й нам,

Щоб Крученії Паничі боялись

І до Троянди не чіплялись.

Сунеться який біс —

Йому колючка в ніс,

Щоб не забувся,

Як слід Троянду шанувать,

А не знічев’я обвивать.

— Хіба! — сказав Будяк і усміхнувся.

Скомпонував я сей примір

Для наших любих дочок;

Нехай вони його змотають у клубочок,

Як кажуть панночки, на сувенір.

[1893]