Князь галицько-волинський, великий князь київський (1240), перший король Русі-України (1253) народився в 1201 році в місті Галич. Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів і його другої дружини Анни — дочки Ісаака ІІ Ангела.У дитячі роки перебував «на вихованні» (а фактично — під наглядом) при дворі угорського короля Ендре ІІ. У 1211 р. був поставлений боярами на князювання в Галичі, але у 1212 р. вигнаний.У 1221 р. почав княжити на Волині й до 1229 р. завершив об’єднання волинських земель. У 1223 р. відзначився у битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Прагнучи відновлення Галицько-Волинського князівства батька, Данило Романович у 1238 р. за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь брату Васильку Романовичу, а сам зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу не тільки проти княжих чвар, засилля бояр, але й проти зростання агресії з боку угорських і польських феодалів, князь Данило, крім своєї бойової дружини, спирався також на дрібних служилих людей і міське населення. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців.За його правління було засновано міста Львів, Угровськ, Данилів, відновлено Дорогичин, зведено нові могутні фортеці Кременець і Холм. Данило Галицький переніс столицюГалицько-Волинського князівства з Галича в Холм. Після вторгнення монголо-татар у Південно-Західну Русь (1240) і встановлення залежності від татарських ханів, Данило здійснював енергійні заходи для запобігання новим вторгненням. Він поставив перед собою завдання об’єднати Русь для відсічі Золотій Орді й уклав союз із владимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем.1264 р. він помер у збудованому ним улюбленому місті Холмі. З його смертю закінчило існування Галицько-Волинське велике князівство, одне з наймогутніших державних утворень Східної Європи. Галицька і Волинська землі були поділені між його та брата Василька синами. По суті, повернулися часи феодальної роздробленості. Однак до війни не дійшло. Викоренення Данилом галицького боярства позбавило на довгий чаc грунту усобиці в Галицько-волинській Русі.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
внизу
Объяснение:
Князь галицько-волинський, великий князь київський (1240), перший король Русі-України (1253) народився в 1201 році в місті Галич. Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів і його другої дружини Анни — дочки Ісаака ІІ Ангела.У дитячі роки перебував «на вихованні» (а фактично — під наглядом) при дворі угорського короля Ендре ІІ. У 1211 р. був поставлений боярами на князювання в Галичі, але у 1212 р. вигнаний.У 1221 р. почав княжити на Волині й до 1229 р. завершив об’єднання волинських земель. У 1223 р. відзначився у битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Прагнучи відновлення Галицько-Волинського князівства батька, Данило Романович у 1238 р. за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь брату Васильку Романовичу, а сам зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу не тільки проти княжих чвар, засилля бояр, але й проти зростання агресії з боку угорських і польських феодалів, князь Данило, крім своєї бойової дружини, спирався також на дрібних служилих людей і міське населення. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців.За його правління було засновано міста Львів, Угровськ, Данилів, відновлено Дорогичин, зведено нові могутні фортеці Кременець і Холм. Данило Галицький переніс столицюГалицько-Волинського князівства з Галича в Холм. Після вторгнення монголо-татар у Південно-Західну Русь (1240) і встановлення залежності від татарських ханів, Данило здійснював енергійні заходи для запобігання новим вторгненням. Він поставив перед собою завдання об’єднати Русь для відсічі Золотій Орді й уклав союз із владимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем.1264 р. він помер у збудованому ним улюбленому місті Холмі. З його смертю закінчило існування Галицько-Волинське велике князівство, одне з наймогутніших державних утворень Східної Європи. Галицька і Волинська землі були поділені між його та брата Василька синами. По суті, повернулися часи феодальної роздробленості. Однак до війни не дійшло. Викоренення Данилом галицького боярства позбавило на довгий чаc грунту усобиці в Галицько-волинській Русі.