Зазвичай план для характеристики літературного героя складається приблизно з таких пунктів:
1. Дані про героя твору (з якої він книги, головний чи другорядний, вік, з якої родини)
2. Портрет героя
3. Вчинки героя або риси його характеру (як вони розкривають його внутрішній світ)
4. Мова героя (як вона характеризує героя)
5. Ставлення до героя інших персонажів твору
6. Ставлення автора до свого героя.
7. Ваше ставлення до героя.
А вже характеристика Федька з планом буде мати десь такий вигляд
1. Федько - головний герой оповідання В.Винниченка "Федько-халамидник". Йому приблизно років десять-дванадцять. Він з бідної родини робітника друкарні.
2. Федько - розбишака, або як його часто називають "халамидник". "Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають".
3. Федько сильний ("Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю"); впертий (" Федько не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіщає, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить"); непосидючий ("...неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці"); чесний, правдолюб ("..Федько брехати не любить"); задеркуватий ("Але раптом встане, подивиться-подивиться і візьме та й повалить усе чисто — і своє, і чуже. Ще й регочеться"); ініціатор багатьох витівок ( "Нарешті, Федько помічає Толю і почина махати рукою, закликаючи до себе. Васько і Стьопка теж вимахують, показують підкови, гвіздки, пацають ногами, підскакують.."); спритний ( "Але тікать і не пробуй, Федько усяку собаку випередить", "Ловкий хлопчак, що й говорити", "Ну, щастя твоє, що ловкий! — качають головами дорослі. Але не лають і не сердяться,— що говорити такому зайдиголові!");
4. Мова героя. Те, що Федько мало говорив, а більше відмовчувався свідчить про те, що патякалом і пустобрехом він не був. Зате у його мові відчувається досить багато задеркувтості, навіть агресивності ("Ну? Наживсь на світі? Говори!", про змія хлопців каже "Одніму та й буде мій")
5. Хлопці трішки бояться Федька, але щось було у ньому таке, що їх тягнуло до цього розбишаки, тому вони залюбки з ним гралися, захоплювалися його спритністю і сміливістю, а коли Федько помер, то щиро за ним горювали. "На кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. Спірка, Стьопка й Гаврик плакали навзрид".
6. На мій погляд, автор добре ставиться до свого героя. Незважаючи на всі витівки Федька, автор підкрелює в першу чергу щирість, чесність, вірність, надійність Федька
7. Мені Федько подобається своєю щирістю, надійністю, чесністю. Мені дуже шкода, що Толя так несправедливо повівся з Федьком, звів на нього наклеп, а ще більше шкода, що Федько помер і що ніхто з хлопців не розказав батькам Федька і Толі правду.
Answers & Comments
Ответ:
Объяснение:
Зазвичай план для характеристики літературного героя складається приблизно з таких пунктів:
1. Дані про героя твору (з якої він книги, головний чи другорядний, вік, з якої родини)
2. Портрет героя
3. Вчинки героя або риси його характеру (як вони розкривають його внутрішній світ)
4. Мова героя (як вона характеризує героя)
5. Ставлення до героя інших персонажів твору
6. Ставлення автора до свого героя.
7. Ваше ставлення до героя.
А вже характеристика Федька з планом буде мати десь такий вигляд
1. Федько - головний герой оповідання В.Винниченка "Федько-халамидник". Йому приблизно років десять-дванадцять. Він з бідної родини робітника друкарні.
2. Федько - розбишака, або як його часто називають "халамидник". "Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають".
3. Федько сильний ("Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю"); впертий (" Федько не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіщає, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить"); непосидючий ("...неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці"); чесний, правдолюб ("..Федько брехати не любить"); задеркуватий ("Але раптом встане, подивиться-подивиться і візьме та й повалить усе чисто — і своє, і чуже. Ще й регочеться"); ініціатор багатьох витівок ( "Нарешті, Федько помічає Толю і почина махати рукою, закликаючи до себе. Васько і Стьопка теж вимахують, показують підкови, гвіздки, пацають ногами, підскакують.."); спритний ( "Але тікать і не пробуй, Федько усяку собаку випередить", "Ловкий хлопчак, що й говорити", "Ну, щастя твоє, що ловкий! — качають головами дорослі. Але не лають і не сердяться,— що говорити такому зайдиголові!");
4. Мова героя. Те, що Федько мало говорив, а більше відмовчувався свідчить про те, що патякалом і пустобрехом він не був. Зате у його мові відчувається досить багато задеркувтості, навіть агресивності ("Ну? Наживсь на світі? Говори!", про змія хлопців каже "Одніму та й буде мій")
5. Хлопці трішки бояться Федька, але щось було у ньому таке, що їх тягнуло до цього розбишаки, тому вони залюбки з ним гралися, захоплювалися його спритністю і сміливістю, а коли Федько помер, то щиро за ним горювали. "На кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. Спірка, Стьопка й Гаврик плакали навзрид".
6. На мій погляд, автор добре ставиться до свого героя. Незважаючи на всі витівки Федька, автор підкрелює в першу чергу щирість, чесність, вірність, надійність Федька
7. Мені Федько подобається своєю щирістю, надійністю, чесністю. Мені дуже шкода, що Толя так несправедливо повівся з Федьком, звів на нього наклеп, а ще більше шкода, що Федько помер і що ніхто з хлопців не розказав батькам Федька і Толі правду.