"Пісня про Роланда" — найвідоміший французький народний епос. У ньому розповідається про знаменитий бій біля Ронсевале між франками і маврами.
У 778 році король франків Карл Великий зі своїм військом вступив в Іспанію, що знаходилася тоді під владою мусульман. Кровопролитна війна з "невірними" велася, за народними переказами, сім років. Особливо відзначився в мій маркграф Бретані Хроутсанд, що залишився в легендах як Роланд. Про запеклу хоробрість і подвиги цього героя і розповідає пісня середньовічного співака Турольда.
Після семи років війни Карл Великий зайняв весь гірський край, до моря, і дійшов до Сарагоси. Правитель Сарагоси Марсилій вирішив прислати до Карла послів із пропозицією миру. Він готовий був навіть пообіцяти, що прийме християнство, аби тільки франки відступили від Сарагоси. Але Карл не поспішав з відповіддю ("Відповідь любив він зважити не поспішаючи"): він вирішив зібрати раду. Серед тих, кого зібрав Карл, були архієпископ Турпен, мужні воїни, граф Роланд, його товариш і побратим граф Олів'є, вітчим Роланда Ганелон. Карл побоюється зради. Роланд, племінник Карла, згодний з ним, він нагадує про підступництво Марсилія, який стратив двох посланців короля. І тільки Ганелон каже:
Поверьте не Роланду — он кичлив,
Не мне, не прочим, а ушам своим.
Желает заключить Марсилий мир.
Тоді Роланд пропонує відправити послом до Марсилія саме Ганелона. Ганело-ну доводиться підкоритися наказу короля, але злість на Роланда він затаїв. Прибувши до Марсилія, він каже сарацинам, що винуватець усіх їхніх нещасть Роланд, це він підбурює Карла продовжувати війну: "Убить его — и прекратятся войны". Ганелон пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король поведе своє військо, залишивши ар'єргард на чолі з Роландом, і тоді Марсилій кине проти нього все своє величезне військо.
Повернувшись до Карла, Ганелон, знаючи відвагу і хоробрість Роланда, пропонує йому прикрити відступ франків. Не відчуваючи біди, Карл залишає Сарагосу. Він радить Роландові взяти половину війська, але той залишає собі лише двадцять тисяч в ар'єргарді. З ним залишаються і його вірні друзі Олів'є і Турпен. А в цей час проти них із Сарагоси виступає стотисячна рать. Граф Олів'є розуміє, що їх зрадив Ганелон, але Роландові важко повірити в це, адже Ганелон — його вітчим.
"Собрат Роланд, трубите в рог скорей, чтоб Карл дружины повернуть успел", — просить Олів'є. Однак Роланд вважає, що вчинити так — означає злякатися. Тричі Олів'є звертався до нього, але тричі йому відмовляли. "Разумен Оливье, Роланд отважен, и доблестью один другому равен". Граф Роланд надто самовпевнений, але, на жаль, зрозуміє він це занадто пізно.
Чотири рази франки відбивали натиск маврів, але п'ятий бій став для них останнім: "Лишь шестьдесят от смерти спас Господь". Олів'є кидає Роландові гіркий докір: "Быть смелым мало — быть разумным должно". Коли все-таки Роланд затрубив у ріг, кличучи на допомогу королівське військо, вже було надто пізно. Карл повернув війська, прийшов на допомогу. Але що побачив він, вступивши до Ронсевалю? Олів'є убитий, Турпен "в ста местах пронзен", загинув і Роланд. Військо його розбито. Але не військова поразка гнітить Карла — він утратив своїх найвідданіших васалів, мужніх і чесних воїнів: "Цвет Франции погиб — то видит Бог".
Карл помстився за загибель Роланда й інших доблесних лицарів, він переміг сарацинів і стратив зрадника Ганелона. Іспанія була похрещена.
Возмездие свершил король наш славный,
<...> Вот жесте [песне] и конец.
Так закінчує середньовічний співак Турольд свою пісню про славного лицаря Роланда і його друзів, що віддали життя за короля, за славу Франції.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
"Пісня про Роланда" — найвідоміший французький народний епос. У ньому розповідається про знаменитий бій біля Ронсевале між франками і маврами.
У 778 році король франків Карл Великий зі своїм військом вступив в Іспанію, що знаходилася тоді під владою мусульман. Кровопролитна війна з "невірними" велася, за народними переказами, сім років. Особливо відзначився в мій маркграф Бретані Хроутсанд, що залишився в легендах як Роланд. Про запеклу хоробрість і подвиги цього героя і розповідає пісня середньовічного співака Турольда.
Після семи років війни Карл Великий зайняв весь гірський край, до моря, і дійшов до Сарагоси. Правитель Сарагоси Марсилій вирішив прислати до Карла послів із пропозицією миру. Він готовий був навіть пообіцяти, що прийме християнство, аби тільки франки відступили від Сарагоси. Але Карл не поспішав з відповіддю ("Відповідь любив він зважити не поспішаючи"): він вирішив зібрати раду. Серед тих, кого зібрав Карл, були архієпископ Турпен, мужні воїни, граф Роланд, його товариш і побратим граф Олів'є, вітчим Роланда Ганелон. Карл побоюється зради. Роланд, племінник Карла, згодний з ним, він нагадує про підступництво Марсилія, який стратив двох посланців короля. І тільки Ганелон каже:
Поверьте не Роланду — он кичлив,
Не мне, не прочим, а ушам своим.
Желает заключить Марсилий мир.
Тоді Роланд пропонує відправити послом до Марсилія саме Ганелона. Ганело-ну доводиться підкоритися наказу короля, але злість на Роланда він затаїв. Прибувши до Марсилія, він каже сарацинам, що винуватець усіх їхніх нещасть Роланд, це він підбурює Карла продовжувати війну: "Убить его — и прекратятся войны". Ганелон пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король поведе своє військо, залишивши ар'єргард на чолі з Роландом, і тоді Марсилій кине проти нього все своє величезне військо.
Повернувшись до Карла, Ганелон, знаючи відвагу і хоробрість Роланда, пропонує йому прикрити відступ франків. Не відчуваючи біди, Карл залишає Сарагосу. Він радить Роландові взяти половину війська, але той залишає собі лише двадцять тисяч в ар'єргарді. З ним залишаються і його вірні друзі Олів'є і Турпен. А в цей час проти них із Сарагоси виступає стотисячна рать. Граф Олів'є розуміє, що їх зрадив Ганелон, але Роландові важко повірити в це, адже Ганелон — його вітчим.
"Собрат Роланд, трубите в рог скорей, чтоб Карл дружины повернуть успел", — просить Олів'є. Однак Роланд вважає, що вчинити так — означає злякатися. Тричі Олів'є звертався до нього, але тричі йому відмовляли. "Разумен Оливье, Роланд отважен, и доблестью один другому равен". Граф Роланд надто самовпевнений, але, на жаль, зрозуміє він це занадто пізно.
Чотири рази франки відбивали натиск маврів, але п'ятий бій став для них останнім: "Лишь шестьдесят от смерти спас Господь". Олів'є кидає Роландові гіркий докір: "Быть смелым мало — быть разумным должно". Коли все-таки Роланд затрубив у ріг, кличучи на допомогу королівське військо, вже було надто пізно. Карл повернув війська, прийшов на допомогу. Але що побачив він, вступивши до Ронсевалю? Олів'є убитий, Турпен "в ста местах пронзен", загинув і Роланд. Військо його розбито. Але не військова поразка гнітить Карла — він утратив своїх найвідданіших васалів, мужніх і чесних воїнів: "Цвет Франции погиб — то видит Бог".
Карл помстився за загибель Роланда й інших доблесних лицарів, він переміг сарацинів і стратив зрадника Ганелона. Іспанія була похрещена.
Возмездие свершил король наш славный,
<...> Вот жесте [песне] и конец.
Так закінчує середньовічний співак Турольд свою пісню про славного лицаря Роланда і його друзів, що віддали життя за короля, за славу Франції.