Джонатан Свіфт народився в Дубліні, його рідні з діда-прадіда були англіканськими священослужителями. Батько обіймав посаду доглядача судових споруд, але помер зовсім молодим. У нього залишилася маленька донька та дружина Ебіґейл, яка саме чекала народження другої дитини. На честь батька хлопчика назвали Джонатаном. Невдовзі мати, віддавши сина годувальниці, назавжди виїхала до Англії, де оселилася в Лестерширі, у маєтку Фарнхем, що належав родині Темплів. Джонатан зростав, не знаючи материнського піклування й тепла рідної домівки. Дитячі роки майбутнього письменника минули в сім’ї його дядька Ґодвіна Свіфта, вельми успішного адвоката, який жив у Дубліні. Коли хлопчикові виповнилося 6 років, його віддали до школи в ірландському місті Кілкенні, а в 14 років він вступив до Триніті-коледжу Дублінського університету, де здобув ступінь бакалавра мистецтв. Упродовж деякого часу Джонатан жив у Фарнхемі разом із матір’ю, а потім улаштувався секретарем Темпла й оселився в його маєтку Мур-Парк. Вільям Темпл, колишній політичний діяч, дипломат, письменник, високо цінував ґрунтовні знання й ерудицію юного Свіфта. Працюючи секретарем, юнак мав можливість користуватися величезною бібліотекою; читанню він присвячував по 10-12 годин щоденно. Джонатан допомагав Темплу в підготовці мемуарів, але 1699 року його покровителя не стало. Це був один із небагатьох знайомих Свіфта, про кого той написав лише теплі слова й сказав, що все добре та привабливе в людстві померло разом із Темплом. 1692 року Свіфт здобув звання магістра мистецтв у Оксфорді. Надзвичайно важлива подія в його житті — зустріч з Естер Джонсон, яка стала близьким другом і супутницею життя письменника. На початку 1695 р. Свіфт отримав церковну парафію в Кілруті (Ірландія), розташованому неподалік Белфаста, що був одним із центрів протестантів, котрі боролися проти англіканства. У Ларакорі, розташованому за 32 км від Дубліна, куди Свіфта призначили 1705 року, парафія мала 15 осіб, і у письменника було вдосталь часу, щоб упорядкувати свій сад, провести канал (у голландському стилі, схожому на Мур-Парк), посадити верби і перебудувати свою домівку священика. У цей період він опублікував кілька анонімних памфлетів. Сучасники одразу відзначили особливості сатиричного стилю Свіфта: яскравість, безкомпромісність, відсутність прямої проповіді — автор іронічно описує події, залишаючи висновки на розсуд читача. 1713 року за допомогою друзів з табору торі Свіфта було призначено деканом собору святого Патріка.
Answers & Comments
Ответ:
Джонатан Свіфт народився в Дубліні, його рідні з діда-прадіда були англіканськими священослужителями. Батько обіймав посаду доглядача судових споруд, але помер зовсім молодим. У нього залишилася маленька донька та дружина Ебіґейл, яка саме чекала народження другої дитини. На честь батька хлопчика назвали Джонатаном. Невдовзі мати, віддавши сина годувальниці, назавжди виїхала до Англії, де оселилася в Лестерширі, у маєтку Фарнхем, що належав родині Темплів. Джонатан зростав, не знаючи материнського піклування й тепла рідної домівки. Дитячі роки майбутнього письменника минули в сім’ї його дядька Ґодвіна Свіфта, вельми успішного адвоката, який жив у Дубліні. Коли хлопчикові виповнилося 6 років, його віддали до школи в ірландському місті Кілкенні, а в 14 років він вступив до Триніті-коледжу Дублінського університету, де здобув ступінь бакалавра мистецтв. Упродовж деякого часу Джонатан жив у Фарнхемі разом із матір’ю, а потім улаштувався секретарем Темпла й оселився в його маєтку Мур-Парк. Вільям Темпл, колишній політичний діяч, дипломат, письменник, високо цінував ґрунтовні знання й ерудицію юного Свіфта. Працюючи секретарем, юнак мав можливість користуватися величезною бібліотекою; читанню він присвячував по 10-12 годин щоденно. Джонатан допомагав Темплу в підготовці мемуарів, але 1699 року його покровителя не стало. Це був один із небагатьох знайомих Свіфта, про кого той написав лише теплі слова й сказав, що все добре та привабливе в людстві померло разом із Темплом. 1692 року Свіфт здобув звання магістра мистецтв у Оксфорді. Надзвичайно важлива подія в його житті — зустріч з Естер Джонсон, яка стала близьким другом і супутницею життя письменника. На початку 1695 р. Свіфт отримав церковну парафію в Кілруті (Ірландія), розташованому неподалік Белфаста, що був одним із центрів протестантів, котрі боролися проти англіканства. У Ларакорі, розташованому за 32 км від Дубліна, куди Свіфта призначили 1705 року, парафія мала 15 осіб, і у письменника було вдосталь часу, щоб упорядкувати свій сад, провести канал (у голландському стилі, схожому на Мур-Парк), посадити верби і перебудувати свою домівку священика. У цей період він опублікував кілька анонімних памфлетів. Сучасники одразу відзначили особливості сатиричного стилю Свіфта: яскравість, безкомпромісність, відсутність прямої проповіді — автор іронічно описує події, залишаючи висновки на розсуд читача. 1713 року за допомогою друзів з табору торі Свіфта було призначено деканом собору святого Патріка.
Джерело: https://guru.net.ua/zhittieviy-i-tvorchiy-shlyah-dzhonatana-svifta/ © Guru.net.ua