Речі перебувають у Бозі. Він у філософії Спінози – не трансцендентний Творець, Він – діюча, що творить природа (natura naturans) на противагу сукупності кінцевих речей, як природи пасивної, створеної (natura naturata). Діяльність Бога, ні від чого не залежачи, сама себе визначаючи, підкоряється внутрішньої потреби, яка випливає з природи Божества. Не робить субстанцію недосконалою; навпаки, свавілля та непостійність, як дефекти, мають бути виключені з ідеї Бога. Таким чином, стверджуючи положення: «все, що є, є в Бозі, а без Бога нічого не може існувати і не може бути представлене», філософія Спінози стає на ґрунт найрішучішого пантеїзму – вчення про повну єдність Творця та Світу. Все, що відбувається у світі – цьому прояві Бога або природи (Deus sive natura) – суворо визначено, і нескінченно довгий ряд причин закінчується лише поза сферою явищ, закінчується в божественній Причині.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
Речі перебувають у Бозі. Він у філософії Спінози – не трансцендентний Творець, Він – діюча, що творить природа (natura naturans) на противагу сукупності кінцевих речей, як природи пасивної, створеної (natura naturata). Діяльність Бога, ні від чого не залежачи, сама себе визначаючи, підкоряється внутрішньої потреби, яка випливає з природи Божества. Не робить субстанцію недосконалою; навпаки, свавілля та непостійність, як дефекти, мають бути виключені з ідеї Бога. Таким чином, стверджуючи положення: «все, що є, є в Бозі, а без Бога нічого не може існувати і не може бути представлене», філософія Спінози стає на ґрунт найрішучішого пантеїзму – вчення про повну єдність Творця та Світу. Все, що відбувається у світі – цьому прояві Бога або природи (Deus sive natura) – суворо визначено, і нескінченно довгий ряд причин закінчується лише поза сферою явищ, закінчується в божественній Причині.