текст до завдання:


Гарячого літнього дня вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких
гусенят на прогулянку. Вона, показувала діткам великий світ. Цей
світ був зелений і радісний — перед гусенятами простягнувся
величезний луг. Гуска навчала діток скубти молоду травичку.
Травичка була солодка, сонечко тепле й ласкаве, моріг м’якенький,
світ співав багатьма голосами жучків, метеликів, комах. Гусенята
були щасливі.
Вони забули про матір і розійшлися по величезній зеленій луці.
Коли на душі мир і спокій, матір часто забувають. Тривожним
голосом Гуска почала скликати своїх дітей, але не всі вони слухалися.
Раптом насунула чорна хмара, на землю впали перші великі краплі
дощу. Гусенята подумали: світ не такий-то вже затишний і добрий, і
кожне з них згадало про матір. Кожному із них стала потрібна. Вони
підняли маленькі голівки й побігли до неї.
А тим часом з неба посипались великі градинки. Гусенята
прибігли до мами, вона підняла крила й сховала своїх дітей. Тому що
крила існують насамперед для того, щоб прикривати дітей – про це
відомо кожній матері, а потім вже для того, щоб літати. Під крилами
було тепло й безпечно, гусенята чули, як нібито звідкись здалеку
долинає гуркіт грому, виття вітру й стукіт градинок. Їм навіть стало
весело: за материнськими крилами коїться щось страшне, а вони в
теплі й затишку. Їм і в голову не приходило, що крило має дві
сторони – всередині було тепло й затишно, зовні холодно й
небезпечно.
Потім усе втихло. Гусенятам захотілось мерщій на зелений луг,
але мати не піднімала крил. Гусенята вимогливо запищали:
«Випускай нас, мамо». Так, вони не просили, а вимагали, бо коли
дитина відчуває міцну, сильну материнську руку, вона не просить, а
вимагає. Тихо підняла мати крила. Гусенята вибігли на траву. Вони
побачили, що в матері поранені крила, вирвано багато пір`їн. Мати
тяжко дихала. Вона намагалась розправити крила і не могла цього
зробити. Але світ навколо був такий радісний, сонечко сяяло так
яскраво й лагідно, жучки, бджоли, джмелі співали так гарно, що
гусенятам чомусь і на думку не спало поцікавитись: «Мамо, що з
тобою?» І коли одне найменше і найслабше гусеня підійшло до мами
й запитало: «Чому в тебе поранені крила?». Вона тихо відповіла, ніби
соромлячись свого болю: «Все добре, мій синку». Жовтенькі гусенята
розбіглися по траві. Мати була щаслива.




завдання:

8. Визначити і записати основну думку твору.
_________________________________________________________
_________________________________________________________
_________________________________________________________