Князь Аскольд, також відомий як Аскольд Смертоносний, був видатним правителем Київської Русі в IX столітті. Він народився в невідомому році, але його правління припадає на другу половину IX століття.
Аскольд був сильним і відважним лідером, який зумів здобути великі перемоги у воєнних походах. Він був відомий своїми воєнними здобутками і стратегічним мисленням. Під його керівництвом Київська Русь стала ще потужнішою державою і зайняла провідне місце серед інших князівств Східної Європи.
Однак, Аскольд був не тільки воїном, але й мудрим політиком. Він зміцнив владу князівства, розширивши його територію і покращивши економічну ситуацію. Він також встановив мир і добрі відносини з сусідніми князівствами, що сприяло процвітанню торговлі та культурному обміну.
Аскольд також відомий своєю справедливістю і законністю. Він запровадив нову систему управління, що базувалася на принципах справедливості і рівноправності. Він був справжнім захисником свого народу і завжди ставив його інтереси на перше місце.
Князь Аскольд також був покровителем культури і освіти. Під його правлінням розвивалися література, мистецтво і архітектура. Він сприяв розквіту культури, запроваджуючи нові школи і навчальні програми.
Усе це робить Аскольда одним з найвидатніших правителів Київської Русі. Його воєнні здобутки, політичні реформи і піклування про культуру та освіту сформували основу для подальшого розвитку державності на території сучасної України. Він залишив незабутнє спадщину, яка досі впливає на культуру та історію цієї частини світу.
1)За літописними відомостями володів полянами і намагався підпорядкувати владі Києва племінні князівства деревлян, сіверян, уличів, полочан та кривичів;
2)Після походу на Константинополь охрестився і здійснив у 860-х рр. перше хрещення Русі;
3)Звільнив полян від сплати данини хозарам;
4)У 860 р. здійснив успішний морський похід проти столиці Візантії Константинополя, у якому брали участь близько 6–8 тис. воїнів;
5)Походи проти Візантії у 866 і 873 pp. завершилися поразкою;
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
Князь Аскольд, також відомий як Аскольд Смертоносний, був видатним правителем Київської Русі в IX столітті. Він народився в невідомому році, але його правління припадає на другу половину IX століття.
Аскольд був сильним і відважним лідером, який зумів здобути великі перемоги у воєнних походах. Він був відомий своїми воєнними здобутками і стратегічним мисленням. Під його керівництвом Київська Русь стала ще потужнішою державою і зайняла провідне місце серед інших князівств Східної Європи.
Однак, Аскольд був не тільки воїном, але й мудрим політиком. Він зміцнив владу князівства, розширивши його територію і покращивши економічну ситуацію. Він також встановив мир і добрі відносини з сусідніми князівствами, що сприяло процвітанню торговлі та культурному обміну.
Аскольд також відомий своєю справедливістю і законністю. Він запровадив нову систему управління, що базувалася на принципах справедливості і рівноправності. Він був справжнім захисником свого народу і завжди ставив його інтереси на перше місце.
Князь Аскольд також був покровителем культури і освіти. Під його правлінням розвивалися література, мистецтво і архітектура. Він сприяв розквіту культури, запроваджуючи нові школи і навчальні програми.
Усе це робить Аскольда одним з найвидатніших правителів Київської Русі. Його воєнні здобутки, політичні реформи і піклування про культуру та освіту сформували основу для подальшого розвитку державності на території сучасної України. Він залишив незабутнє спадщину, яка досі впливає на культуру та історію цієї частини світу.
Объяснение:
1)За літописними відомостями володів полянами і намагався підпорядкувати владі Києва племінні князівства деревлян, сіверян, уличів, полочан та кривичів;
2)Після походу на Константинополь охрестився і здійснив у 860-х рр. перше хрещення Русі;
3)Звільнив полян від сплати данини хозарам;
4)У 860 р. здійснив успішний морський похід проти столиці Візантії Константинополя, у якому брали участь близько 6–8 тис. воїнів;
5)Походи проти Візантії у 866 і 873 pp. завершилися поразкою;
6)Загинув 882 p., імовірно, унаслідок змови язичницької знаті, незадоволеної прагненням князя запровадити християнство.