Наддесення... Місячні ночі над річкою, світ дитячої чистоти і святості, що з такою силою відбився в "Зачарованій Десні". "Далека красо моя! — звертається Олександр Довженко до річки, та й не тільки до неї. — Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах..."
Через увесь твір проходить образ Десни, сприйнятої "зачарованими" очима малого Сашка. Поезію дитинства творить Олександр Довженко у своїй кіноповісті. В одних рядках — люди, в інших — природа. А яка чарівна вона навкруги Десни! Природа у "Зачарованій Десні" живе, безперервно змінюється.
Блискуче відтворена Довженком природа змінюється паралельно з настроями героя, виступає емоційним акомпанементом до його відчуттів: "Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну". Той невеликий клаптик землі біля Десни — такий собі земний рай, що його Довженко не бачив більше ніде в світі в своєму дорослому житті. Як там пахнуть стиглі яблука й огірки, а яка музика бринить, коли клепають косу! А яка там щедра природа! Через світосприйняття малого Сашка письменник змальовує картини сінокосу, багатство літа: "Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне в'ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці... І вже я не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс — гриби. У лози — ожина. В кущі — горіхи. В озері воду скаламучу — риба...
Серед цієї розкішної природи на березі чарівної Десни живуть люди — працьовиті, мудрі, талановиті. Щастя матері Сашка у праці біля землі, для неї немає більшої радості, як бачити, що із землі "вилізає всяка рослиночка". Щастя батька — у любові до своїх дітей, до рідного краю, до природи, до праці. Сашків дід Семен — "добрий дух лугу", що має потаємний зв'язок з природою, вміє розмовляти з кіньми, телятами, з травами, старою грушею і дубом — з усім живим, що "росло і рухалось навколо". В любові до природи і праці виховували Сашка. Живучи в органічній єдності з природою, хлопчик милується нею, намагається осягнути її розумом. Тому і вважає свого собаку Пірата членом родини, тому і знає, що ворона-просвісниця не тільки "завідує погодою", але й знає кожного, "як облупленого".
У співжитті з природою люди багатшали душею, чистішали помислами. І зоряні ночі під час сінокосу, і плескіт весняної води, і, звичайно, красуня Десна, свята ріка незабутніх Сашкових мрій, — все це, безперечно, проніс Олександр Довженко через своє життя. Дуже точно визначив зміст кіноповісті Максим Рильський: "Зачарована Десна" — це задушевна лірична сповідь, по вінця наповнена любов'ю до рідного краю, до трудового народу, до України з її великим, але скорботним минулим і з її великим і радісним майбутнім".
0 votes Thanks 0
vadimsl80
Кіноповість "Зачарована Десна" Олександра Довженка пропонує тему єднання людини з природою. У фільмі показано, як людина тісно пов'язана з рідним краєвидом і як вона може відчувати глибоку співпрацю з ним.
Основний герой фільму - Хімка, працівник лісового господарства, - проявляє справжнє відчуття єдності з навколишнім світом. Він відчуває, що його доля пов'язана з долею лісів, річок та інших природних ресурсів.
У фільмі багато сцен, де природа є невід'ємною частиною життя героїв. Наприклад, сцена, де герої плавають по Десні, або сцена з весняною природою, яка дарує Хімці відчуття життєвої енергії та натхнення.
Крім того, фільм показує, як негативні наслідки діяльності людини можуть пошкодити природу та навколишнє середовище. Герої фільму борються з деградацією природних ресурсів та спробують зберегти дикі тварини, що живуть у лісі.
Отже, "Зачарована Десна" Олександра Довженка нагадує глядачам про важливість збереження природи та її єдності з людиною. Вона показує, що відчуття єдності з природою може допомогти людині розуміти своє місце у світі і діяти на благо навколишнього середовища.
Answers & Comments
Наддесення... Місячні ночі над річкою, світ дитячої чистоти і святості, що з такою силою відбився в "Зачарованій Десні". "Далека красо моя! — звертається Олександр Довженко до річки, та й не тільки до неї. — Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах..."
Через увесь твір проходить образ Десни, сприйнятої "зачарованими" очима малого Сашка. Поезію дитинства творить Олександр Довженко у своїй кіноповісті. В одних рядках — люди, в інших — природа. А яка чарівна вона навкруги Десни! Природа у "Зачарованій Десні" живе, безперервно змінюється.
Блискуче відтворена Довженком природа змінюється паралельно з настроями героя, виступає емоційним акомпанементом до його відчуттів: "Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну". Той невеликий клаптик землі біля Десни — такий собі земний рай, що його Довженко не бачив більше ніде в світі в своєму дорослому житті. Як там пахнуть стиглі яблука й огірки, а яка музика бринить, коли клепають косу! А яка там щедра природа! Через світосприйняття малого Сашка письменник змальовує картини сінокосу, багатство літа: "Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне в'ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці... І вже я не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс — гриби. У лози — ожина. В кущі — горіхи. В озері воду скаламучу — риба...
Серед цієї розкішної природи на березі чарівної Десни живуть люди — працьовиті, мудрі, талановиті. Щастя матері Сашка у праці біля землі, для неї немає більшої радості, як бачити, що із землі "вилізає всяка рослиночка". Щастя батька — у любові до своїх дітей, до рідного краю, до природи, до праці. Сашків дід Семен — "добрий дух лугу", що має потаємний зв'язок з природою, вміє розмовляти з кіньми, телятами, з травами, старою грушею і дубом — з усім живим, що "росло і рухалось навколо". В любові до природи і праці виховували Сашка. Живучи в органічній єдності з природою, хлопчик милується нею, намагається осягнути її розумом. Тому і вважає свого собаку Пірата членом родини, тому і знає, що ворона-просвісниця не тільки "завідує погодою", але й знає кожного, "як облупленого".
У співжитті з природою люди багатшали душею, чистішали помислами. І зоряні ночі під час сінокосу, і плескіт весняної води, і, звичайно, красуня Десна, свята ріка незабутніх Сашкових мрій, — все це, безперечно, проніс Олександр Довженко через своє життя. Дуже точно визначив зміст кіноповісті Максим Рильський: "Зачарована Десна" — це задушевна лірична сповідь, по вінця наповнена любов'ю до рідного краю, до трудового народу, до України з її великим, але скорботним минулим і з її великим і радісним майбутнім".
Основний герой фільму - Хімка, працівник лісового господарства, - проявляє справжнє відчуття єдності з навколишнім світом. Він відчуває, що його доля пов'язана з долею лісів, річок та інших природних ресурсів.
У фільмі багато сцен, де природа є невід'ємною частиною життя героїв. Наприклад, сцена, де герої плавають по Десні, або сцена з весняною природою, яка дарує Хімці відчуття життєвої енергії та натхнення.
Крім того, фільм показує, як негативні наслідки діяльності людини можуть пошкодити природу та навколишнє середовище. Герої фільму борються з деградацією природних ресурсів та спробують зберегти дикі тварини, що живуть у лісі.
Отже, "Зачарована Десна" Олександра Довженка нагадує глядачам про важливість збереження природи та її єдності з людиною. Вона показує, що відчуття єдності з природою може допомогти людині розуміти своє місце у світі і діяти на благо навколишнього середовища.