Прокоментуйте, яку роль відіграють у тексті використані застарілі слова та неологізми?

Прев’ю. Ви напевне чули про теорію струн (спойлер: часу не існує, всі епохи – в одній часовій точці). Отже, уявіть: Ярослав Мудрий знайшов у своєму часі чаклуна, і той «допоміг» йому «перестрибнути» декілька епох і опинитися на засіданні депутатів Верховної Ради. Словом, impression…
Особистий літопис Ярослава Мудрого
Великого князя Київського (1019 – навік)
Глагол о минулім. Абих я іще раз їв гриби того варязького чародія, та ніколи в житті! Тюркський Бумин-хан казав, що краще собаку. Тепер розумію – і то правда. Той варязький матач казав щось, що покаже мені майбутнє. Не знаю, чи було це «майбутнє», але щось незвичайне – точно. Треба все виписати по порядку: ажеби нащадки враховували помилки минулих поколінь. Та й самому легше зрозуміти буде, що то була за чудасія.
Ранок. Оговтався я на фонтані біля Маріїнського палацу. Від дикого лісу не залишилось майже нічого, а попереду його залишків височіла будівля, оточена дружиною. На диво мені ніхто не вклонився земно, тілько тицяли десницею у собі у скроню, волаючи якісь бажання здравія. Не вклонилися, але пропустили. Батько вчив, що кожен князь має буть великодушним. Незважаючи на своє повстання, я батька люблю. Отже, простив смердам.
День. Усередині якраз починалося щось на кшталт погано організованого бадання: всюди бігали дивно одягнені бояри, а один виборний виліз на стійло (сиріч «трибуна» по-їхньому) та швидко і незрозуміло намагався усіх заспокоїти. Коли я зайшов, усе стихло. Довго та напружено дивилися, начебто намагаючись впізнати. Декілька бояр просили у інших дві гривні. Не зрозуміло, нащо, але все одно ні у кого не знайшлося. Виборний хоч і говорив погано, був метикуватим – одразу звільнив мені місце. Проте аби князь – і у стійло?! Словом, пробачив удруге. Треба себе нагородити чимось увечері. І раптом я відчув натхнення. Почав говорити люду і побачив, що багато хто з них пустив скупу чоловічу сльозу. А дехто відкрито плакав. Згадав їм про батька свого, про Аскольда, показав малу роботу славного Алімпія. Коли десь усередині натовпу щось почало ворушитися, і декілька бояр барзо скинули свої чудернацькі барви і ну топити сусідів по мармузі!
Вечір. Зараз я сиджу у недобудованому Софійському соборі, очікую на авву для сповіді. Останнє, що пам’ятаю – це крик «ліві знов Ющенка перевдягли – бий шахраїв!». Після – тільки важка темрява десь усередині тім’ячка. Не знаю навіть, як розповідати це все святому отцю. Треба взавтра того варязького аспида самого на сповідь привести. Разом із усією отарою його посіпак. Такі гриби тільки від нечистого можуть бути. А я ж не тільки тесть Європи, а ще й санітар сусідства. А зараз треба прочитати молитви перед сповіддю, а то прот знову буде броїти, але в лице не скаже – і буду я потім виразками на обличчі маятися…