Вітер походжає бо безлюдному лісу, задіваючи віття дерев.

Жовтень несе жолуді для своїх подружок-білок.

Осінь постійно креше люльку, створюючи тумани на вулицях міста.

Дощ пише есе на асфальті, яке потім зачитує гучним плескітом калюж.