Verified answer

Відповідь:

У заключному слові автор звертається до України: "Україно! Мамо люба!" Він сподівається, що "заповіти благородні"  "кобзарів — гудців народних" не забуті безповоротно, що його сучасники остаточно "не відцурались,не забули тебе (Батьківщину), неньку". М.Вороний питає, де знайти такі засоби, щоби змогли сучасних українців "на певний шлях направить,—шлях у край свій повороту". Поету дуже хочеться, щоби українці знову сповнилися "тієї сили, духу, що зрива на ноги" й не блукали манівцями, а боролися за свою державу.

Пояснення:

Україно! Мамо люба!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?

Чи вони ж не відцурались,

Не забули тебе, неньку,

Чи сховали жаль до тебе

І кохання у серденьку?

Марна річ! Були і в тебе

Кобзарі — гудці народні,

Що співали-віщували

Заповіти благородні,

А проте тієї сили,

Духу, що зрива на ноги,

В нас нема і манівцями

Ми блукаєм без дороги!..

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить,—

Шлях у край свій повороту?!