1) Запорізька Січ була певною державою в державі, які зберігала або розвивала нові звичаї, які корінилися на виключно українському грунті, були спрямовані на дотримання ідей української незалежності, права українцям бути господарями на своїй землі та не залежати від впливу чужоземців.

2) У липні 1783 р. дійшла черга й до української армії: замість козацьких і компанійських полків почали формуватися полки російської армії. Термін служби в ній становив шість років. Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки перетворювалися на державних селян.

3) Павло Полуботок – політичний та військовий український діяч. Чернігівський полковник та наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України з 1722 по 1724 роки.

Народився в 1660 році в заможній родині козаків на хуторі Ст. Полуботівка. В 70-х роках закінчив Києво – Могилянську академію, а близько 1680 року одружується з Євфимією Самойлович, племінницею Івана Самойловича. Закінчивши академію Полуботок служить у Війську Запорозькому й отримує ранг значкового товариша. В 1692 році за правління Мазепи був звинувачений з батьком у державній зраді, але з 1703 року він відновив своє чесне ім’я і в 1705 році отримав посаду полковника. В роки Північної війни не підтримав союз Мазепи із шведами. Павло на початку 20-х років XVIII ст. став одним із найбільших магнатів, глибоко цікавився історією, займався господарчою діяльністю та відреставрував чернігівський Вознесенський собор. У 1722 році після смерті гетьмана Івана Скоропадського, козацька рада обирає Павла Полуботка гетьманом без огляду на дозвіл з Петербурга, а цар Петро І, в свою чергу, не визнає цих виборів та призначає Павла Полуботка виконуючим обов’язки – наказним гетьманом. очинаючи уже з 1722 року він починає проводити фінансові та судові реформи, які спрямовує на протидію російському окупаційному режимові та в напрямку соціальних гарантій. Полуботок відкрито протистоїть Росії, Військо Запорозьке аналогічно звертається до царя з проханням відновити Переяславські статті Хмельницького. Це спричинює загострення відносин між гетьманом та царем. Арешт старшини та Полуботка на теритоії Петропавлівської фортеці закінчився смертю останнього у 1724 році, похований він у Петербурзі.