1.В умовах монархічної форми правління пересічна людина в Русі-Україні не мала можливості впливати на життя своєї держави. Лише наближене оточення князя - бояри і рада старійшин (старців) - могло якоюсь мірою впливати на його рішення, хоча останнє слово завжди було за князем.
Що стосується місцевого самоуправління (самоврядності), то на рівні сільської територіальної громади (верві) населення могло доволі обмежено впливати на прийняття тих чи інших рішень, адже селяни були пов'язані круговою порукою - спільно відповідали за сплату данини чи скоєння злочинів на території громади.
2.Не можна сказати, що жителі Русі вважали себе надійно захищеними. Вони були більш незахищеними, ніж захищеними, в тому числі від сваволі князя, і особливо в часи полюддя, яке реформувала княгиня Ольга. Якщо говорити про загрозу зовнішньої небезпеки, то її рівень залежав від зовнішньополітичної діяльності князя - як дипломатичної, так і військової. В різних князів це вдавалося по різному. Так, княгиня Ольга надавала перевагу дипломатичній діяльності у відносинах з сусідніми державами, ав же Святослав надавав перевагу військовим здобуткам.
Answers & Comments
Ответ:
1.В умовах монархічної форми правління пересічна людина в Русі-Україні не мала можливості впливати на життя своєї держави. Лише наближене оточення князя - бояри і рада старійшин (старців) - могло якоюсь мірою впливати на його рішення, хоча останнє слово завжди було за князем.
Що стосується місцевого самоуправління (самоврядності), то на рівні сільської територіальної громади (верві) населення могло доволі обмежено впливати на прийняття тих чи інших рішень, адже селяни були пов'язані круговою порукою - спільно відповідали за сплату данини чи скоєння злочинів на території громади.
2.Не можна сказати, що жителі Русі вважали себе надійно захищеними. Вони були більш незахищеними, ніж захищеними, в тому числі від сваволі князя, і особливо в часи полюддя, яке реформувала княгиня Ольга. Якщо говорити про загрозу зовнішньої небезпеки, то її рівень залежав від зовнішньополітичної діяльності князя - як дипломатичної, так і військової. В різних князів це вдавалося по різному. Так, княгиня Ольга надавала перевагу дипломатичній діяльності у відносинах з сусідніми державами, ав же Святослав надавав перевагу військовим здобуткам.