Ответ:

Найвидатнішим явищем історичної літератури першої половини 18 століття стали козацькі літописи. Козацькими називають літописи тому, що творилися вони в козацькому середовищі та оповідали про події козацької історії. Козацькі літописи – умовна назва українських літописів, що під терміном “козацький” тоді розуміли “український”. До козацьких літописів відносять 3 класичні пам`ятки української історіографії – літописи Самовидця, Григорія Граб’янки та Самійла Величка, однак їх число безумовно, більше. Особливістю козацьких літописів було те, що їхніми творцями виступають представники козацького стану. Власне, термін “літописи” вже не цілком відповідає жанру, у якому вони працювали. Їхні твори поєднують у собі риси літопису, історичної повісті, щоденників, мемуарів і розраховані на широке коло читачів. Головна увага в козацьких літописах приділяється воєнно-політичним подіям історії України.

Літопис- історичний твір, у якому розповіді про події та факти подають за роками.

Значення літописів:

*дають можливість дослідникам докладно прослідкувати перебіг подій Національно-визвольної війни;

*дізнатися багато цікавих фактів про ці події;

*ознайомитися з багатьма визначними діячами Національно-визвольної війни;

*вони знаменують собою перехід від літописання до власне історичної науки;

*переходять від хронологічного переліку подій в літописах до їх осмислення.

Объяснение: