memorriiska Мене глибоко вразила балада Тараса Григоворочича Шевченка «Тополя».

Вона написана за мотивами усної народної творчості, в ній зображені глибокі переживання дівчини, яку доля розлучила з коханим її хлопцем.

Здається, типова подія тих часів:

Полюбила, чорнобрива
Козака дівчина.
Полюбила — не спинила,
Пійшов та й загинув

Але ж як болить серденько, коли уявляєть собі ту дівчину, до сподівається дочекатися свого обранця, хоча вже «минув і рік, минув та й другий — козака нема».


Дівчина «сохне, як квіточка», «білим світом нудить»