Ответ:

Бабуся була не величка, висохла і тонка. Очі були схожі на дві бездомні криниці. Дід теж був сухенький та тоненький.

Бабина та дідова хата стояла біля самісінького лісу. Ця зовсім нікудишня хата по вікна загрузла в землю. Вона була підперта стовпами, щоб не розлізлись ві стіни.

З одного боку до хати прилягало одне крило городу, а з другого друге. На кожному крилі росло по великій груші. Груші були старі. Але щовесни цвіли по-молодечому густо й пахучо. Під осінь i восени вони обсипали додолу такий грушкопад що й не визбираеш їх усіх.

На кожному крилі росли кущі барвінку. А коли повітря ставало по-материнськи лагідним, барвінок. зацвітав. А зацвітав він так, немов дитячі очі. землі дивились на тебе довірливо.

Баба гнівалась, що зривали її квіти.

Вона ніколи не могла змиритися з тим що квітку зривають.

Вона гнівалась коли хтось необережно збивав на городі картопляний цвіт, коли хтось зривав цибулю зі стрілкою, вона ж могла дати насіння, а коли комусь треба було то приходили дуже вибачливими, єлейними голосами, що найтвердіший віск

міг розтанути. Але вона не тала, дуже вона любила свої рослини.