Жанр «Наталка Полтавка»: соціально-побутова драма (сам Котляревський називає її «малоросійською оперою»).
Тема «Наталка Полтавка»: зображення кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя.
Ідея «Наталка Полтавка»: втілення народного ідеалу української дівчини, її моральної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного.
Художній напрям «Наталка Полтавка»: поєднання ознак сентименталізму та просвітницького реалізму.
Композиція «Наталка Полтавка»: проста, події розгортаються плавно, природно, без зайвих сцен і картин. Твір складається із двох дій, кожна з яких поділяється на картини, а ті — на яви. У першій дії є сім яв, вона композиційно обрамлена піснями: починається і завершується піснею; друга дія має одинадцять яв і теж обрамлена піснями (усього у творі 22 пісні, починається «Наталка Полтавка» піснею «Віють вітри, віють буйні»). Усі яви написані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами, зрідка трапляються монологи. Дія твору відбувається в одному полтавському селі.
Сюжетну дію п’єси рухає соціально-побутовий конфлікт (між Наталкою, бідною селянською дівчиною, і возним Тетерваковським, багатим паном, але нелюбим Наталці, який, користуючись своєю владою і матеріальним становищем Наталчиної сім’ї, претендує на роль її чоловіка. Саме цьому підпорядковані всі інші взаємини дійових осіб).
Експозиція: знайомство з Наталкою та її родиною, виборним, возним та інформація про те, що Наталка кохає Петра і чекає його.
Зав 'язка: сцени, з яких читач довідується про намір возного одружитися з Наталкою і бажання виборного Макогоненка прислужитися в цьому. Виникає конфлікт, зумовлений становою й майновою нерівністю в суспільстві, — зіткнення прагнень возного (одружитися) і Наталки (небажання цього).
Розвиток дії: розмова матері з донькою; виборний умовляє Терпилиху, щоб видала Наталку за возного; поява на сцені бурлаки Миколи, який стає потім посередником між Петром і Наталкою; Наталка подає рушники возному; повернення Петра і його розмова з Миколою.
Кульмінація: коли сходяться всі дійові особи й остаточно вирішується доля Наталки.
У композиції твору важливими є авторські ремарки, тобто пояснення драматурга щодо місця й часу дії, обстановки, вигляду персонажів, їхнього одягу, віку, поведінки, міміки, жестів, психологічного стану, інтонацій тощо. До композиційних одиниць п’єси слід віднести монологи, діалоги дійових осіб, у яких розкриваються їхні характери, а також пісні, які є самохарактеристикою героя. Тож композиція п’єси «Наталка Полтавка» доволі майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читачів у пильній увазі, в неослабленому інтересі до кожної сцени, кожної дійової особи та її поведінки, хвилює їх. Певну композиційну роль відіграють у цій п’єсі ремарки (весь авторський текст у творі): вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні, зр
Answers & Comments
Ответ:
Рід літератури «Наталка Полтавка»: драма.
Жанр «Наталка Полтавка»: соціально-побутова драма (сам Котляревський називає її «малоросійською оперою»).
Тема «Наталка Полтавка»: зображення кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя.
Ідея «Наталка Полтавка»: втілення народного ідеалу української дівчини, її моральної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного.
Художній напрям «Наталка Полтавка»: поєднання ознак сентименталізму та просвітницького реалізму.
Герої «Наталка Полтавка»: Наталка, Петро, Терпилиха, Микола, возний Тетерваковський і виборний Макогоненко.
Композиція «Наталка Полтавка»: проста, події розгортаються плавно, природно, без зайвих сцен і картин. Твір складається із двох дій, кожна з яких поділяється на картини, а ті — на яви. У першій дії є сім яв, вона композиційно обрамлена піснями: починається і завершується піснею; друга дія має одинадцять яв і теж обрамлена піснями (усього у творі 22 пісні, починається «Наталка Полтавка» піснею «Віють вітри, віють буйні»). Усі яви написані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами, зрідка трапляються монологи. Дія твору відбувається в одному полтавському селі.
Сюжетну дію п’єси рухає соціально-побутовий конфлікт (між Наталкою, бідною селянською дівчиною, і возним Тетерваковським, багатим паном, але нелюбим Наталці, який, користуючись своєю владою і матеріальним становищем Наталчиної сім’ї, претендує на роль її чоловіка. Саме цьому підпорядковані всі інші взаємини дійових осіб).
Експозиція: знайомство з Наталкою та її родиною, виборним, возним та інформація про те, що Наталка кохає Петра і чекає його.
Зав 'язка: сцени, з яких читач довідується про намір возного одружитися з Наталкою і бажання виборного Макогоненка прислужитися в цьому. Виникає конфлікт, зумовлений становою й майновою нерівністю в суспільстві, — зіткнення прагнень возного (одружитися) і Наталки (небажання цього).
Розвиток дії: розмова матері з донькою; виборний умовляє Терпилиху, щоб видала Наталку за возного; поява на сцені бурлаки Миколи, який стає потім посередником між Петром і Наталкою; Наталка подає рушники возному; повернення Петра і його розмова з Миколою.
Кульмінація: коли сходяться всі дійові особи й остаточно вирішується доля Наталки.
Розв’язка: благословення матір’ю Наталки і Петра; промовисті, афористичні репліки Миколи, виборного.
У композиції твору важливими є авторські ремарки, тобто пояснення драматурга щодо місця й часу дії, обстановки, вигляду персонажів, їхнього одягу, віку, поведінки, міміки, жестів, психологічного стану, інтонацій тощо. До композиційних одиниць п’єси слід віднести монологи, діалоги дійових осіб, у яких розкриваються їхні характери, а також пісні, які є самохарактеристикою героя. Тож композиція п’єси «Наталка Полтавка» доволі майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читачів у пильній увазі, в неослабленому інтересі до кожної сцени, кожної дійової особи та її поведінки, хвилює їх. Певну композиційну роль відіграють у цій п’єсі ремарки (весь авторський текст у творі): вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні, зр