Відповідь:Маруся” була написана з метою довести зрілість і досконалість рідної мови, розчулити читача; “Захищаючи якось достоїнство мови малоросійської, я сказав, що міг би змусити оповіданням своїм плакати, – не повірили, я написав “Марусю”.Письменник неодноразово підкреслював, що “Маруся” написана для заперечення скептичних тверджень різних “скализубів” та “усезнаїв”, ніби українською мовою неможливо створити щось таке, що було б “і звичайне, і нікчемне, і розумне, і полєзне”.Поставивши перед собою мету зобразити позитивного героя, автор звернувся до добре відомого йомуселянського життя, яке його приваблювало тим, що там люди живуть і діють “не за вкладеними в них поняттями, а за власним почутім, розумом, розсудом”.І поясніть, які чесноти християнської моралі уособлює Наум Дрот, батько Марусі.Усі без винятку персонажі повісті – прості, благородні, душевні люди, скромні, правдиві й самовіддані, покірливі й богобоязливі.Усіма можливими чеснотами наділений Наум Дрот, батько Марусі. Він був щирим парубком у селі. Слухався батька й матері, поважав старших, товаришам своїм, був справжнім другом.Був чесний, “ні півслова ніколи не збрехав”, не пив і п’яниць не терпів. Вірив у Бога, ходив до церкви не тільки у великі снята, а й маленькі. Допомагав бідним і грошима, і доброю порадою.Дружину свою поважав і любив, як свою душу. Не було між ними ніколи не тільки бійки, а й ніякої лайки. Коли дружина його журилася, що Бог не дав їм дітей, він утішав її, умовляючи, що все робиться по волі Божій: “Чоловікові треба трудитися до самої смерті; дасть Бог діточок – діткам зостанеться; а не дасть. “Ніщо не наше, усе Боже”.Такою ж чесною, роботящою, богобоязливою виховав Наум свою дочку Марусю. Дізнавшись про її Кохання до Василя, він, люблячи дочку і бажаючи їй щастя, не погоджується одружити її з коханим, бо, добре знаючи життя, розуміє, що на Марусю, коли вона одружиться з Василем (а його не мине солдатчина),і тяжка доля солдатки.Мудрість і батьківська доброта Наума розкриваються в сцені, коли він, зваживши на всі обставини, погоджується на шлюб Марусі й Василя.Втративши єдину доньку, Наум не вдався в тугу, продовжував працювати, не лінуватись, роздаючи зароблене старцям Божим, сповідуючи думку: “Гріх лежати, доки здужаю, і робити, і бідним подавати”.У повісті “Маруся” Квітка-Основ’яненко постійно звертався до народної Творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у віршах народної творчості: “Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очі – як тернові ягідки, бровоньки – як на шнурочку, личком червона, як що у саду цвіте, носочок… прямесенький, а губоньки – як цвіточки розмиють, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані”. І ім’я героїні, і її зовнішність, вдача, передають народні уявлення про красу і якості людини. Особливо наголошується на тому, що Маруся “до діла невсипуща”. Поетична й лірична душа Марусі щиро розкривається в коханні до Василя. Милується своїм Василечком, “як ясочка”, червоніє, “як калина”, тріпочиться, “як тая рибонька”, – “коли б їй крила, полетіла на край світу!” Вражає щирість почуттів Марусі, коли вона звертається до батьків, благаючи не розлучати і з Василем: “Таточку, голубчику, соколику, лебедику!Матінко моя ріднесенька моя, перепілочко, голубочко!.. Не розлучайте мене з моїм Василечком.Надзвичайно поетично описує Квітка народні обряди: сватання, весілля дівчини-нареченої. Широке використання побутового матеріалу, постійне звернення до народної творчості надають повісті національного колориту, внаслідок чого “Маруся”Стала для інших народів відкриттям нового мальовничого краю та його доброю,Працьовитого й волелюбного народу.

Пояснення:

……