Громада ремісників і купців, які мешкали в місті, мали тут власне житло, майстерню, крамницю чи склад, називалася цехи. Похідною від цього терміна в українській мові є назва громадського майна. Зміцнившись, міські громади прагнули позбутися залежності від феодала самостійно вирішувати внутрішні питання. У Центрально-Східній Європі, зокрема й на українських землях, найпоширенішим варіантом міської автономії було здобуття Магдебурзького права. Керувала містом верхівка заможних містян — магістрат. Поза міською громадою залишалися слуги, чужинці, бідняки. Вони не мали  статусу та прав містян. Зокрема, не могли брати участь у обранні органів міського самоврядування. Міська влада працювала в  Ратуші — центральній будівлі міста.Першою ціллю, на яку йшли податки містян, були  оборона та розбудова міста. Життю і здоров’ю його мешканців загрожували не лише війни, а й стихійні лиха,  засухи, буревії, чуми, віспи та інших заразних хвороб, Пожежі, гасити які міщанам доводилося самотужки. З ХІІ ст. для освіти вищого рівня та наукових занять в окремих містах утворюються самоврядні спільноти викладачів і студентів — товариства. Ці люди об’єднувалися, бо в містах, згідно із середньовічним правом, вони вважалися чужинцями. Перший університет засновано 1158 року в італійському місті Болонья.