В сучасному уявленні лицар являє собою незалежного воїна. Ці члени товариства були досить привілейованими, складаючи до того ж ще й основу середньовічної армії. Лицарі легко могли пускати в авантюрні пригоди і подорожі, у них утворився романтичний ореол. Теоретично такого статусу могли добитися і самі нижчі класи, якщо будуть слухняно і довго служити. Для них лицарство ставало справжньою нагородою за їх мужність та доблесть. Лицарство стало невід'ємною частиною середньовічної європейської історії.
Це явище зародилося ще в Західної Римської імперії в V столітті й проіснувала до XVI століття, коли сталася революція у військовій справі. Національні армії стали зростати, а кількість самостійних воїнів стало знижуватися, як і їх значення морального і фізичного стрижня військових об'єднань. У нашому списку присутні не тільки справжні історичні постаті.
Адже навіть вигадані лицарі зіграли важливу роль на теорію і практику цього явища. Оцінити представників такого середньовічного течії можна за наступними параметрами: популярності, сліду в історії, відображення чеснот. Взагалі ж традиційно відомі такі лицарські основні риси: справедливість, мужність, великодушність, милосердя, віра, благородство і надія.
Лицарство починалося, як військова структура. Людина зі зброєю брав на себе зобов'язання служити своїм мечем своєму владиці. А той у свою чергу натомість надавав захист, землі і пільги. Елемент служіння має першорядне значення. Адже в ті часи не було централізованої влади і верховенства закону. А спільнота воїнів, пов'язаних клятвами вірності, були найбільш ефективним засобом соціальної згуртованості.
Вважалося, що лицар повинен був володіти певним майстерністю, щоб бути готовим йти на подвиги. Він повинен був довести свою вірність панові. Великий лицар повинен був створити репутацію своєї невразливості, а також залишити після себе міфи про велич і славні діяння. Лицарями вважали і правителів. Але їх основною функцією все ж було управління державою, а не битви. Розповімо нижче про самих великих лицарів, які увійшли в історію Середньовіччя.
Answers & Comments
Ответ:
В сучасному уявленні лицар являє собою незалежного воїна. Ці члени товариства були досить привілейованими, складаючи до того ж ще й основу середньовічної армії. Лицарі легко могли пускати в авантюрні пригоди і подорожі, у них утворився романтичний ореол. Теоретично такого статусу могли добитися і самі нижчі класи, якщо будуть слухняно і довго служити. Для них лицарство ставало справжньою нагородою за їх мужність та доблесть. Лицарство стало невід'ємною частиною середньовічної європейської історії.
Це явище зародилося ще в Західної Римської імперії в V столітті й проіснувала до XVI століття, коли сталася революція у військовій справі. Національні армії стали зростати, а кількість самостійних воїнів стало знижуватися, як і їх значення морального і фізичного стрижня військових об'єднань. У нашому списку присутні не тільки справжні історичні постаті.
Адже навіть вигадані лицарі зіграли важливу роль на теорію і практику цього явища. Оцінити представників такого середньовічного течії можна за наступними параметрами: популярності, сліду в історії, відображення чеснот. Взагалі ж традиційно відомі такі лицарські основні риси: справедливість, мужність, великодушність, милосердя, віра, благородство і надія.
Лицарство починалося, як військова структура. Людина зі зброєю брав на себе зобов'язання служити своїм мечем своєму владиці. А той у свою чергу натомість надавав захист, землі і пільги. Елемент служіння має першорядне значення. Адже в ті часи не було централізованої влади і верховенства закону. А спільнота воїнів, пов'язаних клятвами вірності, були найбільш ефективним засобом соціальної згуртованості.
Вважалося, що лицар повинен був володіти певним майстерністю, щоб бути готовим йти на подвиги. Він повинен був довести свою вірність панові. Великий лицар повинен був створити репутацію своєї невразливості, а також залишити після себе міфи про велич і славні діяння. Лицарями вважали і правителів. Але їх основною функцією все ж було управління державою, а не битви. Розповімо нижче про самих великих лицарів, які увійшли в історію Середньовіччя.