Встановлення систематичного положення рослин і тварин базується на науковій дисципліні, відомій як систематика. Систематика вивчає природний різноманіття та класифікує організми з метою розуміння їхніх взаємозв'язків і еволюційних зв'язків. Для встановлення систематичного положення організмів застосовують ряд критеріїв:

Морфологічні ознаки: Вивчення анатомії, форми, розмірів і структурних особливостей організмів допомагає встановити їхні спільні риси та відмінності.

Молекулярні ознаки: Дослідження генетичного матеріалу (наприклад, ДНК та РНК) організмів дозволяє визначити генетичні зв'язки і родинні стосунки між ними.

Філогенетичний аналіз: Цей підхід використовується для побудови філогенетичних дерев, які відображають еволюційні зв'язки між організмами на основі молекулярних та морфологічних даних.

Біохімічні ознаки: Вивчення біохімічних процесів та хімічного складу організмів може розкрити певні спільні риси.

Екологічні ознаки: Аналіз поведінки та життєвого середовища організмів може надати інформацію про їхні взаємовідносини та адаптації.

Географічне розповсюдження: Розповсюдження організмів може вказувати на їхню еволюційну історію та міграційні шляхи.

Біологічні та фізіологічні характеристики: Вивчення функцій організмів та їхніх взаємодій з навколишнім середовищем також може допомогти в класифікації.

Молекулярна філогенетика: Застосування методів молекулярної філогенетики, таких як молекулярне кладистичне аналіз, дозволяє визначити філогенетичні зв'язки на основі специфічних молекулярних маркерів.

Зазвичай, для визначення систематичного положення організмів використовують комбінацію цих критеріїв для забезпечення точності та надійності класифікації. Сучасна систематика базується на еволюційній біології і намагається врахувати історичні еволюційні зв'язки між організмами.