Розмірковуючи про головних героїв багатьох відомих творів української літератури, можна з упевненістю дійти висновку, що між ними є дещо спільне. І це спільне полягає в тому, що герої дуже часто прагнуть відмовитися від своєї сутності, щоб належати до іншого, більш високого, на їхню думку, суспільства. І все це може нам говорити як мінімум про те, що в минулому таке прагнення до високого суспільства всупереч своїй власній природі було досить нормальним і природним. Але чи можна відшукати таких, як Мартин Боруля, в сучасності? І як взагалі виглядала би така людина в сучасних умовах і обставинах?

Насамперед, варто трохи описати образ Мартина Борулі. Це був досить талановитий чоловік, який має досить хороший рівень життя і почуття гідності. Тим не менш, він стає одержимий ідеєю про те, що йому потрібно стати дворянином. З одного боку, таке прагнення нормальне, адже кожна людина прагне до чогось більш високого. З іншого боку, навіщо робити це всупереч власній натурі? Мартин Боруля дійшов до такого абсурду, що навіть почав старатися жити, як живуть дворяни: пізніше прокидатися, менше працювати, намагатися видати доньку заміж за дворянина тощо. Звичайно, він був твердо переконаний, що дотримання таких правил зможе перетворити його в дворянина. Але на практиці все виходило так, що все це робило його лише смішним, але не більше.

Сучасність суттєво відрізняється від минулого, хоча б тим фактом, що в сучасному світі відсутній інститут дворянства. В той же час всі ми розуміємо, що є більш і менш успішні, багаті і знамениті люди, у залежності від цього вони набувають якийсь неформальний статус і між ними проходить така неформальна класифікація. Цілком можна припустити, що деякі люди точно так само прагнуть перейти з одного статусу до іншого. І їх можна називати такими, які чимось схожі на Мартина Борулю. Втім, не думаю, що вони виглядають так само смішно, як виглядав Мартин, у своїх спробах досягти всього цього. Все-таки сьогодні такої прірви між людьми немає, принаймні, вона неочевидна і про неї так активно не говорять.

Такі люди, як Мартин Боруля, були і будуть завжди, поки люди будуть відрізнятися за рівнем свого суспільного статусу. У сучасному світі ті, хто прагне до більш високого статусу, аж ніяк не викликають глузування. Навпаки, мені здається, вони стають більш шанованими людьми, їх починають хвалити і підносити за цілеспрямованість, амбітність і очевидне честолюбство.