Ответ:

Стоїть вона на високому пагорбі, мов сторож, що дивиться на місто зверху. Її старовинні стіни з каменю виправдовували свою назву – фортеця. Спочатку з неї опановували бійці Московського царства, а пізніше – гуркотіли німецькі кроки.

Можливо, якшо ті стіни змогли б говорити, то мали б нам чим багато розповісти. Тисячі років вони протистояли вітру і дощовій воді, терпіли руйнування і реставрації. Але й нині є з чим порадувати тих, хто любить історію.

Перетнувши дверні стулки, потрапив у розкішний світ середньовічного палацу. Всім своїм виглядом видихає благородство і розкіш князівського житла. Тут крізь вікна сіється жовта блискавка полудня, відкривається незабутній вид на місто, а інтер’єр палацу зааркушований відомими картинами, лямберами і меблями.

Але цікавим є не лише зовнішність цієї пам’ятки історії. Вона зберігає в собі масу секретів і легенд, які розкажуть нам про бурхливе минуле. За її стінами відбувались грандіозні заходи, тут народилися і вмерли князі. А годинники, стоячі на вежі, щовечора повідомляли про закінчення того або іншого етапу життя. Все це складає унікальну мозаїку спогадів, що розповідає нам про життя і культуру певної епохи.

Тому хто буває поруч з цією пам’яткою історії, відчуває недооціненність нашого часу, оскільки вона – як портал у минуле, яке можна ще раз запалати в своїй уяві. Більше того, смертний може знайти у ній моральну, інтелектуальну та естетичну насолоду.

Объяснение: