Ответ:

Надворі стояла

весна, дмухав легенький вітерець. Іван Сила зі своїм видатним тренером Брякусом збирався на змагання до Києва. Зі свого містечка вони вирішили добиратися автомобілем, адже ніщо не віщувало біди.

Несподівано небо

почало хмуритись та чорніти, почувся гучний голос грому, яскраво засвітила блискавка. Потроху накрапував дощ. Це не абияк заважало їхати: дорогу поступову розмивало, вітер ламав кущі та скидав додолу дерева. Всюди стало темно і почалась справжня злива.

Несподівано Іван підняв

цей здоровенний дуб, що було середньостатистичній людині не під силу, та віджбурнув його подалі:

Дякувати

Богу, що привалило лише задні сидіння, на котрому нікого не було. Але машина потребуватиме сильного ремонту.

Чоловік з

автомобіля почав потроху вибиратись та намагався оговтатись від шоку:

Мужчини,

щиро вам дякую! Ви стали моїми рятівниками!

Немає

за що, бо допомагати слабшим - обов'язок кожної людини!

Проте Брякус та

Іван поспішали на змагання та вирішили не зупинятись. Несподівано сталось лихо: щось важке та велике впало на дорого, автомобіль, що їхав попереду зник у темряві.

Брякус вийшов з машини та оглянув дорогу:

Іване,

сталось нещастя: дерево звалилось на машину. Треба терміново дістатись до найближчої станції та викликати допомогу.

Докторе

Брякусе, можливо, я допоможу швидше? - запитав Сила, виліз із машини та підійшов до дерева, що впало