Ответ:

У творі "Пані Боварі" Ґюстава Флобера ці слова вимовляє сама Емма Боварі. Вона висловлює цю фразу, відчуваючи розчарування та невдоволення своїм життям і шукаючи ідентичність у контексті своїх мрій та нездійснених сподівань.