Політика освіченого абсолютизму мала як позитивні, так і негативні риси. Нижче наведено загальний огляд цих характеристик:

Позитивні риси політики освіченого абсолютизму:

-Модернізація та реформи: Освічені монархи прагнули до реформування адміністративних, економічних і соціальних систем, щоб покращити ефективність державного управління та підвищити рівень життя своїх підданих.

-Прогресивність в законодавстві: Вони сприяли впровадженню нових законів і регуляцій, спрямованих на захист прав громадян, скасування феодальних обов'язків та привілеїв, та створення рівних умов для всіх.

-Розвиток освіти та науки: Освічені монархи фінансували освітні заклади, підтримували наукові дослідження та сприяли поширенню освіти серед населення. Вони вважали освіту ключовим фактором у підвищенні рівня культури та ефективності держави.

Негативні риси політики освіченого абсолютизму:

-Авторитаризм: Освічені монархи все ще зберігали велику владу та контроль над державою, що може вести до обмеження прав і свобод громадян.

-Обмеження політичної участі: Влада в освіченому абсолютизмі часто залишалася у руках монарха та його близьких радників, що обмежувало можливість громадян брати участь у прийнятті рішень.

-Вибірковість реформ: Освічені монархи часто впроваджували реформи, які були спрямовані на підвищення ефективності держави, але не завжди приділяли достатню увагу соціальним проблемам і нерівностям.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Щодо питання державних інтересів і відданості ідеям Просвітництва, освічені монархи були спонукані до реформ через поєднання цих двох факторів. Вони розуміли, що модернізація та розвиток держави сприятимуть її сильній позиції в світі, а також забезпечать благополуччя їх підданих. Ідеї Просвітництва, які пропагували розум, науку, раціоналізм і просвітительські цінності, також впливали на освічених монархів, спонукаючи їх до реформування системи влади та соціальних структур на користь розвитку суспільства.

Проте варто зазначити, що в реалізації реформ може бути різний баланс між державними інтересами та ідеями Просвітництва залежно від конкретного монарха та його політичних обставин.