У давній Греції та Римі портретна мистецтво малюнка і скульптури відрізнялися у своїй стилістиці та підходах до зображення.

В грецькому портретному мистецтві було почуття гармонії, ідеалізації та раціональності. Греки надавали перевагу реалістичному відтворенню фізичної краси та пропорційного розташування деталей. Портрети відображали спокійність, витонченість і здоров'я особистості. Вони звертали увагу на зовнішній вигляд, виявляючи красу і достоїнство.

У римському портретному мистецтві, зокрема в скіптурі, було більше реалізму і експресії. Римські митець старалися передати не тільки зовнішню красу, але й внутрішній світ та характер портретованої особи. Вони створювали портрети з більшою деталізацією і увагою до виразності рис обличчя, що допомагало передати емоції та індивідуальність особистості.

Римські митеці досягали ефекту відтворення внутрішнього світу портретованого шляхом використання різних засобів виразності. Вони надавали значення виразу очей, розташуванню брів, формі рота та інших деталей обличчя. Також вони використовували жестури, пози тіла та елементи одягу для передачі характеру та статусу особи. Ці митецькі прийоми допомагали створити більш живі та реалістичні портрети, які передавали внутрішні почуття та особистісний світ зображених осіб.