Літературний Харків – не нова тема в історико-літературних і літературно-критичних дослідженнях. Але рівень її осмислення поки що не відзначається особливою глибиною. За неї бралися історики та літературознавці, яких цікавив, передусім, фактичний бік літературного розвитку. У роботах з краєзнавства теж відтворені загальні риси літературного процесу, створена хрестоматія з літератури рідного краю. Кілька довідкових видань зібрали багатий, цікавий і важливий матеріал, поданий в енциклопедичному стилі. Супровідні статті також присвячені загальним процесам літературного розвитку. Поруч з цим практично відсутні книжки, у яких бодай би були зібрані літературно-критичні статті та рецензії про творчість харківських авторів. Розкидані в періодиці, вони важкодоступні сучасному читачеві, особливо, якщо вони друкувалися в газетах.
Думається, настав час корінним чином переглянути стан розробки літературного, краєзнавчого, історичного питання “Історія літературної Харківщини”, адже яким би не було видатним літературне явище саме по собі, але громадську повноцінність воно набуває лише в критиці через своє витлумачення. Важливо усвідомити, що пошана до творців духовних цінностей минулого й сучасного – це барометр, який вимірює рівень культури суспільства в цілому. А любити і шанувати можна лише те, що добре знаєш. Як відомо, Харків бере свій початок з Університетської гірки, але літературний Харків починається ще в ХІ столітті, майже за півстоліття до заснування міста при злитті річок Харків, Лопань і Уди. Саме тут 1185 року проходили війська Новгород-Сіверського князя Ігоря під час його походу проти половців, описаному в першій літературній пам’ятці “Слово о полку Ігоревім”. А далі часовий простір представляє нам безіменних талановитих – авторів дум і пісень про славних козаків і нашого земляка Івана Сірка, оспіваного в багатьох творах. У нашому краї народилася лірична пісня “Їхав козак за Дунай”, автором якої був козак Харківського полку Семен Климовський.
Харківська земля закарбувала для віків сліди свого ясночолого мислителя і поета Григорія Сковороди, проповідника справжніх життєвих цінностей:
Чистий можеш буть собою,
То нащо тобі броня
І шолом над головою?
Не потрібна і війна.
Григорій Сковорода став засновником харківської літературної династії. Саме з його творчості почався бурхливий розквіт літературної Харківщини, відзначений на цьому етапі іменами видатних митців: письменника і драматурга Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Манжури, байкаря П.П.Гулака-Артемовського, письменників і критиків В. Масловича, Р. Гонорського, О. Склабовського, А. Вербицького, пізніше – драматурга Марка Кропивницького. У Харкові свої байки писав Є. Гребінка. Неподалік від нашого міста народився один з найвизначніших поетів кінця ХІХ століття П.А. Грабовський, який 1886 року працював у редакції харківської газети “Южный край”.
У 1830–1840-х роках у нашому місті сформувалася Харківська школа романтиків, до якої належали М. Костомаров, І. Срезневський, О. Корсун, М. Петренко, Л. Боровиковський, А. Метлинський, Я Щоголів, І. Бецький, І Петров. У Харкові виходили як окремі книжки цих авторів, так і колективні альманахи. Діяльність цього кола харківських митців на теренах художнього слова справила неабиякий вплив на Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша та й у цілому на становлення нової і новітньої української літератури, а в сусідній польській спричинила появу “української школи” в поезії.
Answers & Comments
Ответ:
Письменники Харківщини
Літературний Харків – не нова тема в історико-літературних і літературно-критичних дослідженнях. Але рівень її осмислення поки що не відзначається особливою глибиною. За неї бралися історики та літературознавці, яких цікавив, передусім, фактичний бік літературного розвитку. У роботах з краєзнавства теж відтворені загальні риси літературного процесу, створена хрестоматія з літератури рідного краю. Кілька довідкових видань зібрали багатий, цікавий і важливий матеріал, поданий в енциклопедичному стилі. Супровідні статті також присвячені загальним процесам літературного розвитку. Поруч з цим практично відсутні книжки, у яких бодай би були зібрані літературно-критичні статті та рецензії про творчість харківських авторів. Розкидані в періодиці, вони важкодоступні сучасному читачеві, особливо, якщо вони друкувалися в газетах.
Думається, настав час корінним чином переглянути стан розробки літературного, краєзнавчого, історичного питання “Історія літературної Харківщини”, адже яким би не було видатним літературне явище саме по собі, але громадську повноцінність воно набуває лише в критиці через своє витлумачення. Важливо усвідомити, що пошана до творців духовних цінностей минулого й сучасного – це барометр, який вимірює рівень культури суспільства в цілому. А любити і шанувати можна лише те, що добре знаєш. Як відомо, Харків бере свій початок з Університетської гірки, але літературний Харків починається ще в ХІ столітті, майже за півстоліття до заснування міста при злитті річок Харків, Лопань і Уди. Саме тут 1185 року проходили війська Новгород-Сіверського князя Ігоря під час його походу проти половців, описаному в першій літературній пам’ятці “Слово о полку Ігоревім”. А далі часовий простір представляє нам безіменних талановитих – авторів дум і пісень про славних козаків і нашого земляка Івана Сірка, оспіваного в багатьох творах. У нашому краї народилася лірична пісня “Їхав козак за Дунай”, автором якої був козак Харківського полку Семен Климовський.
Харківська земля закарбувала для віків сліди свого ясночолого мислителя і поета Григорія Сковороди, проповідника справжніх життєвих цінностей:
Чистий можеш буть собою,
То нащо тобі броня
І шолом над головою?
Не потрібна і війна.
Григорій Сковорода став засновником харківської літературної династії. Саме з його творчості почався бурхливий розквіт літературної Харківщини, відзначений на цьому етапі іменами видатних митців: письменника і драматурга Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Манжури, байкаря П.П.Гулака-Артемовського, письменників і критиків В. Масловича, Р. Гонорського, О. Склабовського, А. Вербицького, пізніше – драматурга Марка Кропивницького. У Харкові свої байки писав Є. Гребінка. Неподалік від нашого міста народився один з найвизначніших поетів кінця ХІХ століття П.А. Грабовський, який 1886 року працював у редакції харківської газети “Южный край”.
У 1830–1840-х роках у нашому місті сформувалася Харківська школа романтиків, до якої належали М. Костомаров, І. Срезневський, О. Корсун, М. Петренко, Л. Боровиковський, А. Метлинський, Я Щоголів, І. Бецький, І Петров. У Харкові виходили як окремі книжки цих авторів, так і колективні альманахи. Діяльність цього кола харківських митців на теренах художнього слова справила неабиякий вплив на Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша та й у цілому на становлення нової і новітньої української літератури, а в сусідній польській спричинила появу “української школи” в поезії.
Объяснение: