Здається про Фанні Мальво

пояснення чому я так думаю:

Фанні була швачкою. Вона стояла переді мною, наче дух самоти. Я подав їй вексель і сказав, що вранці не застав її вдома.

"Але ж я залишила гроші у воротарки", — мовила вона. Я вдав, ніби недочув. "Ви, мабуть, рано виходите з дому!" "Взагалі я рідко виходжу. Та коли ти всю ніч працюєш, іноді хочеться вранці скупатися".

Я подивився на неї і з першого погляду розгадав її. Цю дівчину нестатки змушували трудитися, не розгинаючи спини. Мабуть, вона походила з чесної селянської родини, бо в неї досі було помітне дрібне ластовиння, властиве сільським дівчатам. Від неї віяло глибокою порядністю, справжньою доброчесністю. Я мав таке відчуття, ніби опинився в атмосфері щирості, душевної чистоти, і мені навіть дихати стало легко. Бідолашне, невинне дівча! Вона й у Бога, напевне, вірила: над її простою дерев'яною кушеткою висіло розп'яття, прикрашене двома гілочками самшиту.