Ответ:

Уся історія європейської архітектури є живою матерією, що постійно розвивалася і змінювалася. За всієї мінливості форм мистецтва в межах того або того періоду завжди були відносно стійкі художні ознаки - композиційні, пластичні, ритмічні та ін., що визначали «обличчя» - стиль - певного часу. Поява різних типів архітектурних споруд завжди зумовлювалася політичним та суспільним устроєм країни, ідеологічними й побутовими умовами, системою релігійних вірувань, народними традиціями.

В основі культури європейського Середньовіччя було християнство з філософською концепцією теоцентризму - розуміння Бога як абсолютного, досконалого буття, джерела життя і будь-якого блага. А мистецтво було його своєрідним віддзеркаленням. Так особливості середньовічного світосприйняття відображено в архітектурі готичного храму, домінантою якого є купол (або баніта) як символ небесної сфери, духовного прагнення до небесного світу.