Виписати прислівники з текста: (ДАЮ 90 БАЛІВ )

Раптом поверхом нижче хтось побіг. Хтось по-молодецькому гасав кімнатами – тільки дверима хряскало! На тілі виступають сироти, на голові їжиться волосся. До біганини додалися важкі старечі кроки із шарканням, охканням і постукуванням ціпка.

Софійка все глибше заривається в подушку. Мабуть, господарі повернулися. Вони мали від'їхати на півроку? То й що? Зараз і в Москві не дуже заробиш, от і повернулися, не пробувши й двох місяців… Кинулася до відривного календарика: повня! І минулого разу – також… Ці дивні бешкети відбуваються в повню!!! А може, це всього-на-всього фантазія? Софійка читала про людей, котрі піддаються впливу нічного світила. Тоді чому в їхньому старому помешканні було спокійно?

– Ха-ха-ха!!! – прокотилося внизу тонко, ніби здавлено.

Не тямлячись, рвонулася до спальні:

– Мамусю, мамусю, вони знову!..

Мама також не спала. Пригорнула доньку, обхопила колисочку з сином. Так і сиділи, обійнявшись. А там – стукотіло, реготало, хлипало…

Аж як у вікнах засірів світанок, у загадковій квартирі пролунав даленіючий свист – і враз усе стихло.

Так само раптово, як і почалося.

Повертаючись із школи додому, Софійка зустріла свого колишнього сусіда Сашка, який і досі мешкав у напівпідвальчику. Він сидів на тротуapі з вагами та в'язкою штурпаків, під якою був напис «Тирміново продаюця дрова. Приймаюця оптові замовлиня», А поруч ровань став на ваги, але сплатив за послугу не п'ятнадцять копійок, ап'ять, кинув Сашкові: «Переб'єшся!» - і схопив букетик рясту. Дівчинка розповіла продавцю про нічні страхи від сусідньої квартири, і Сашко виpішив ій допо- Відро з пучками рясту. Якийсь здо- могти в розслідуванні. Удома Софійка застала маму й тітоньку Сніжану, які готувалися до ве- cілля. Мама попросила Iї знайти в старій прабабусиній шафі коралі. Дівчин- ка дізналася, що кожна жінка п роду одягала під вінець це намисто. Коралі дісталися ше прапрапрабабі, відтоді вони передавалися з покоління в Покоління на щастя. Сніжана дозволила іх поносити небозі до весілля. Коли дівчинка нарешті зібралася поскладати назад газети й фотографії, то помітила, що шухляда... замкнена! 1Софійка в цей момент збагнула, що ця шафа загадкова...

...Навпрошки подалася парком і ніби випадково опинилася на стежці, якою іти- ме Кулаківський. А він уже сидів на пеньку, під кущем квітучої жовтої акації. (..) - У мене, дитинство було му братись! I молодість -не легша! (...) Гм.. Предок лиш бабки висилає, сам чорт- зна-де. Мати сто років не з'являється. Кен- туюсь біля старої -до живих печінок діста- ла. Усе ниє, усе дорікає, що нав'язався на її голову! А мені по барабану: хай би валила на

всі чотири сторони, була квартира знати, рід проклятий. Гроші ведуться, щастя — ні грама! - Як це сам проживу. У мене, як хочеш проклятий? Звідки ти взяв? Елементарноl До сьомого коліна! Стара не признаєтыся, за щ... Дід щез. Баба казиться, що з нашим проклятим родом зв'язалась. Коралі в тебе класні! У шафі знайшла... перебирала низку Софійка, не в змозі від- вести очей від Вадима. Вадим давно зник у гущавині. А Софійка ніяк не годна дати раду численним думкам. Це ж треба! Вадим довірив їй таємницю! 1рці, певно, таке й не снилося

не думаю, що найдеться лблина, яка це зробить, але..