У період формування та розвитку нової української літератури суспільно-історичні та культурні об’єкти стали детермінантами будинку, що суттєво вплинуло на її формування та еволюцію. Відновлення незалежності України у 1991 році стало ключовою вією для літературного процесу країни.

У перші роки незалежності спостерігалося відчутне оновлення та відкриття для різноманітних художніх напрямків. Літературна творчість перетворилася на платформу, де висвітлювалися важливі питання суспільства, його перетворення, пошуки ідентичності та місця України у світі.

Разом з тим українська література переживала етап розвитку різноманітних художніх напрямків. Від неореалізму та постмодернізму до постколоніальної літератури та українського фемінізму. Письменники зверталися до власної культурної спадщини, використовуючи стилістичні та жанрові новації для висловлення своїх ідей.

Історичні події, культурні трансформації та соціальні зміни послужили лишень інспірацією для літературних творів, але й визначили їх основні теми та концепції. Українська література продовжує розширювати свої кордони, утверджуючи своє місце у світовому літературному контексті та втілюючи найсмішніші творчі ідеї.

Став лише час змін у літературі, але цей період розширення можливий для українських письменників, що сприяло появі нових творчих течій, експериментів та розмаїття літературних форм, які відображають багатогранність сучасної української дійсності.