Фундаментальні права споживачів,
закріплені Декларацією ООН,
права та обов’язки споживача, визначені Законом України
«Про захист прав споживачів»
Важлива роль у світовому русі захисту прав споживачів належить Організації Об’єднаних Націй.
Права споживачів, що визнані Міжнародною організацією захисту прав споживачів та закріплені Декларацією ООН:
 право на безпеку товару (роботи, послуги) — товари і послуги повинні бути безпечні для громадян. Воно передбачає піклування як про повсякденні, так і про довгострокові інтереси споживачів;
 право на інформацію — споживач повинен бути поінформований про свої права, а також про те, які товари і послуги йому пропонуються. Тобто споживачі мають бути забезпечені інформацією, яка надасть їм можливість діяти розумно і відповідально. Вони також повинні бути захищені від неточних (які вводять в оману) рекламних відомостей, розміщених в об’явах, на етикетках, упаковці або поширених іншими методами;
 право на вибір товару — держава повинна забезпечити можливість вибору, конкуренцію на ринку, надати доступ до різноманітних товарів і послуг, які продаються за конкурентними цінами, а у разі монопольної торгівлі споживач повинен мати, за справедливої ціни, гарантію задовільної якості;
 право на задоволення основних потреб — кожен споживач, незалежно від його добробуту, повинен мати можливість задовольняти свої основні потреби: мати товари і послуги, які забезпечують виживання, на адекватне харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров’я, освіту;
 право на відшкодування збитків — у випадку спричинення збитків споживачу він може розраховувати на їх відшкодування, тобто отримати компенсацію у разі придбання неякісних товарів або отримання незадовільних послуг, а також користуватися прийнятими формами правової допомоги для задоволення як серйозних, так і дрібних претензій;
 право на споживчу освіту визначає право на придбання знань і навичок, які дають змогу споживачеві постійно, протягом усього життя, підвищувати освіченість у сфері відстоювання своїх прав споживача, а також вплив на сфери виробництва і реалізацію товарів та послуг;
 право на здорове навколишнє середовище (екоконсьюмеризм) — держава зобов’язана забезпечити зменшення негативного впливу споживання на навколишнє середовище, яке здатне підвищувати якість життя. Воно включає в себе захист від екологічних небезпек, над якими окрема особа не має контролю. Воно визнає необхідність захищати і поліпшувати довкілля для нинішнього і прийдешніх поколінь для забезпечення стійкого розвитку;
 право бути вислуханим — це право споживача відстоювати свої інтереси і спонукати уряд й інші органи, що здійснюють державну політику, приймати їх до розгляду під час формулювання і здійснення економічних та інших аспектів політики. Це право передбачає представництво у вказаних органах, а також участь у розробці продуктів і послуг до того, як вони почнуть вироблятися або реалізовуватися.


Практична робота
«Порівняльна характеристика фундаментальних
прав споживачів, закріплених Декларацією ООН, та прав споживача,
визначених Законом України «Про захист прав споживачів»

Мета: шляхом порівняння прав споживачів, визначених Законом України «Про захист прав споживачів», та Декларації ООН, дослідити відповідність українського консьюмерського законодавства світовим законодавчим стандартам.
Обладнання: текст Закону України «Про захист прав споживачів».
Інструкції щодо виконання практичної роботи
1. Впишіть до таблиці вісім фундаментальних прав споживачів та відповідні статті українського Закону (номер, коротко зміст), які підтверджують наявність цих прав в українських споживачів.

2. Дайте відповіді на запитання:
• Чи всі права відображені у Законі України «Про захист прав споживачів»?
• Чи збігається зміст українського закону щодо прав споживачів зі змістом, задекларованим ООН?
3. Зробіть висновки.