Відповідь:

Відчувається, що це люди, які змучені війною, але душа яких ще жива. Тому вони вже пробачили своїх ворогів, мріють про мир, спокій, тягнуться до краси.

" Місто давно не сердилося на німців, вдови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин та дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю.."

коли полонений німець прикрашав  будинок уламками цегли, то "... він чіпляв їх понад вікнами другого поверху, так що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували".

Пояснення: