Жив-був на світі нашому зайчик Лисенятко. Він був дуже лінивий та завжди відкидав насайніші справи на інших тварин. Коли мав читати казки малечі, то звертався до Козлика за допомогою зі словами та займенниками. Адже слова - це ланцюжки кольорові, а займенники є самими цікавими ланочками всередині них!
І ось раз Лисенятко вирішив написати свою власну казочку. Він уже стільки разів чув улюблену казочку про червону шапочку, що два перацькі принцеси та три поросята стали його найкращими друзями-винахідниками. Вони розказали Лисенятку, як потрібно використовувати займенник "він" та "вона" - замість одного іменникового повторення.
Отож, зате саме з цього зайчик Лисенятко написав казку, яку я скажу вам зараз:
"Жив у лісі зайчик. Він був дуже дружелюбний. Одного разу він зустрів маленьку кізочку, що загубилася. Він зразу запропонував їй допомогти. Він показав їй дорогу додому та він зробив її надзвичайно щасливою. Кізочка зізналася, що ніколи ще не зустрічала такого хорошого зайчика.
"Дякую, - сказала вона, - Ти - мій герой!".
Знайшовши свою родину, кізочка із радістю розповідала про цю допомогу, а відтак, ця історія повторювалася раз за разом в цьому лісі.
Тому пам'ятайте дітки, займенники - це дуже важлива частина мови та, відтепер, кожен може створити свою власну захоплюючу історію!"
Відповідь:Одного разу в лісі жив зайчик, який завжди був дуже зануреним у свої думки. Особливо він часто думав про слова, які використовують його друзі-тваринки, і прагнув знати їх значення. Але більшість із них, такі як "я", "ми", "ти" та "вони", були для нього несуцільною загадкою.
Зайчик став збирати відгадки, спостерігаючи за тваринами та їхніми діями. Одного дня він зустрів своїх друзів - лисицю, ведмедя та вовка, які згодом стали головними героями нашої казки.
Зайчик запитав лисицю: "Скажи, будь ласка, що таке "я" і "ти"?". Лисиця посміхнулася та відповіла: "Я - це те, хто говорить, а ти - те, до кого звертається".
Зайчик замислився, а потім звернувся до ведмедя з питанням: "А що таке "ми"?". Ведмідь з усмішкою пояснив: "Ми - це коли два або більше істот говорять про себе".
Зайчик був дуже задоволений цими відповідями, але все ще не розумів, що означає слово "вони". Вовк підійшов до нього та почухав за вухом: "Вони - це ті, про кого говорять "ми" і "ви".
Зайчик був дуже вдячний своїм друзям за відповіді. Він зрозумів, що ці слова - займенники - дуже важливі в мові, адже вони допомагають уникнути повторень та роблять мовлення більш зручним та зрозумілим. Тепер зайчик знав усі важливі займенники і відчував себе ще розумнішим і кмітливішим за це. А його друзі теж були щасливі
Answers & Comments
Ответ:
Жив-був на світі нашому зайчик Лисенятко. Він був дуже лінивий та завжди відкидав насайніші справи на інших тварин. Коли мав читати казки малечі, то звертався до Козлика за допомогою зі словами та займенниками. Адже слова - це ланцюжки кольорові, а займенники є самими цікавими ланочками всередині них!
І ось раз Лисенятко вирішив написати свою власну казочку. Він уже стільки разів чув улюблену казочку про червону шапочку, що два перацькі принцеси та три поросята стали його найкращими друзями-винахідниками. Вони розказали Лисенятку, як потрібно використовувати займенник "він" та "вона" - замість одного іменникового повторення.
Отож, зате саме з цього зайчик Лисенятко написав казку, яку я скажу вам зараз:
"Жив у лісі зайчик. Він був дуже дружелюбний. Одного разу він зустрів маленьку кізочку, що загубилася. Він зразу запропонував їй допомогти. Він показав їй дорогу додому та він зробив її надзвичайно щасливою. Кізочка зізналася, що ніколи ще не зустрічала такого хорошого зайчика.
"Дякую, - сказала вона, - Ти - мій герой!".
Знайшовши свою родину, кізочка із радістю розповідала про цю допомогу, а відтак, ця історія повторювалася раз за разом в цьому лісі.
Тому пам'ятайте дітки, займенники - це дуже важлива частина мови та, відтепер, кожен може створити свою власну захоплюючу історію!"
Объяснение:
поставь лучший)
Verified answer
Відповідь:Одного разу в лісі жив зайчик, який завжди був дуже зануреним у свої думки. Особливо він часто думав про слова, які використовують його друзі-тваринки, і прагнув знати їх значення. Але більшість із них, такі як "я", "ми", "ти" та "вони", були для нього несуцільною загадкою.
Зайчик став збирати відгадки, спостерігаючи за тваринами та їхніми діями. Одного дня він зустрів своїх друзів - лисицю, ведмедя та вовка, які згодом стали головними героями нашої казки.
Зайчик запитав лисицю: "Скажи, будь ласка, що таке "я" і "ти"?". Лисиця посміхнулася та відповіла: "Я - це те, хто говорить, а ти - те, до кого звертається".
Зайчик замислився, а потім звернувся до ведмедя з питанням: "А що таке "ми"?". Ведмідь з усмішкою пояснив: "Ми - це коли два або більше істот говорять про себе".
Зайчик був дуже задоволений цими відповідями, але все ще не розумів, що означає слово "вони". Вовк підійшов до нього та почухав за вухом: "Вони - це ті, про кого говорять "ми" і "ви".
Зайчик був дуже вдячний своїм друзям за відповіді. Він зрозумів, що ці слова - займенники - дуже важливі в мові, адже вони допомагають уникнути повторень та роблять мовлення більш зручним та зрозумілим. Тепер зайчик знав усі важливі займенники і відчував себе ще розумнішим і кмітливішим за це. А його друзі теж були щасливі
Пояснення: