Ответ:

Вперше я познайомився з творчістю Ліни Костенко в одинадцятому класі. Прочитав її вірші: "Моя любове! Я перед тобою", "Пастораль XX сторіччя", "Життя іде і все без коректур" та інші. Ця поезія залишила помітний слід у моїй душі. Мене захопила не тільки її творчість, а й вона сама як особистість, бо прийшла вона в цей світ і живе в ньому, щоб творити добро, щоб нести любов, щоб залишити нам у спадок багатющий скарб — поезію.

Та найбільшим скарбом у її творчій спадщині є історичний роман у віршах "Маруся Чурай". Скільки про цю героїню написано легенд, п'єс, поем, але найкраще її образ постав саме із цього роману. Мені здається, що цей твір — найліпший із доробку Ліни Костенко.

Твір захоплює з перших рядків, і ти стаєш співучасником подій, описаних у романі. Ти думками переносишся в Полтаву, де відбувається суд над талановитою дівчиною. І одразу ж замислюєшся, а чи може скоїти Маруся Чураївна такий злочин, як отруїти Гриця

Ця дівчина... Обличчя, як з ікон.

І ви її збираєтесь карати?!

І десь внутрішній голос мені відповідає: "Ні!"

Це дівчина не просто так, Маруся,

Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.

І я не помиляюсь, бо з розділу "Сповідь" я дізнався про історію кохання і зради. Виходить, що людина, яка зрадить чи то кохану, чи то батьківщину, не може спокійно жити. її чекають муки або смерть. Гриць гине трагічно, Марусю було врятовано від страти, бо вона не винна!

А що, як інший вибрати закон —

не з боку вбивства, а із боку зради?