Відповідь:Для справжнього шанувальника казки про Мауглі важко назвати улюблений епізод. Вся казка Кіплінга є цілісною, цікавою, багатою на незабутні образи і небезпечні пригоди. Мауглі, перебуваючи тривалий час серед диких звірів, не лише набув їхніх звичок, але й не втратив здатності спілкуватися з людьми.
Найбільше враження на мене справив початок історії про людське дитя, яке опинилося у вовчій зграї. Навіть якщо б не було яскравої анімації на тему "Книги джунглів", читаючи Кіплінга, легко уявити велику раду племені вовків, де вирішувалася доля маленької беззахисної дитини:
"З усіх боків чулось приглушене гарчання:
— Навіщо Вільному Племені Людське дитинча?
Закон Джунглів передбачає, що в тих випадках, коли виникає незгода, чи приймати щеня до Зграї, за нього мають заступитись принаймні два члени Зграї, крім батька та матері.
Єдиний звір іншої породи, допущений на Племінну Раду, — Балу, сонливий
бурий ведмідь, який навчав вовченят Закону Джунглів, запропонував сам навчити дитинча.
Другий голос на захист малюка додала чорна пантера Багіра, яка запропонувала зграї забитого бика за умови, що Мауглі залишиться серед вовків. А маленьке дитинча в той час, коли вирішувалася його доля, безтурботно гралося камінцями і сміялося щасливим дитячим сміхом. Ця картина не пом'якшувала звірячих сердець, але додавала мешканцям джунглів упевненості, що людське дитя не завдасть зграї ніякої біди.
Запам'яталась інша рада — в людському поселенні. Засліплена юрба селян вирішувала, як розправитися з подружжям за надання притулку Мауглі. Зовсім непривабливо виглядала "людська зграя". Мауглі врятував своїх людських батьків. Та й після цього вихованець вовчої зграї не хотів помститися людям. Благородний Мауглі був кумиром багатьох поколінь дітей у всьому світі. Незвичайний і романтичний, він і зараз залишається взірцем сміливості і благородства. Він був байдужим до золота і дорогоцінного каміння, хоча міг би мати їх скільки завгодно. Натомість Мауглі віддавав перевагу іншим цінностям — справедливості, хоробрості, готовності прийти на допомогу тим, кому вона потрібна.
Answers & Comments
Відповідь:Для справжнього шанувальника казки про Мауглі важко назвати улюблений епізод. Вся казка Кіплінга є цілісною, цікавою, багатою на незабутні образи і небезпечні пригоди. Мауглі, перебуваючи тривалий час серед диких звірів, не лише набув їхніх звичок, але й не втратив здатності спілкуватися з людьми.
Найбільше враження на мене справив початок історії про людське дитя, яке опинилося у вовчій зграї. Навіть якщо б не було яскравої анімації на тему "Книги джунглів", читаючи Кіплінга, легко уявити велику раду племені вовків, де вирішувалася доля маленької беззахисної дитини:
"З усіх боків чулось приглушене гарчання:
— Навіщо Вільному Племені Людське дитинча?
Закон Джунглів передбачає, що в тих випадках, коли виникає незгода, чи приймати щеня до Зграї, за нього мають заступитись принаймні два члени Зграї, крім батька та матері.
Єдиний звір іншої породи, допущений на Племінну Раду, — Балу, сонливий
бурий ведмідь, який навчав вовченят Закону Джунглів, запропонував сам навчити дитинча.
Другий голос на захист малюка додала чорна пантера Багіра, яка запропонувала зграї забитого бика за умови, що Мауглі залишиться серед вовків. А маленьке дитинча в той час, коли вирішувалася його доля, безтурботно гралося камінцями і сміялося щасливим дитячим сміхом. Ця картина не пом'якшувала звірячих сердець, але додавала мешканцям джунглів упевненості, що людське дитя не завдасть зграї ніякої біди.
Запам'яталась інша рада — в людському поселенні. Засліплена юрба селян вирішувала, як розправитися з подружжям за надання притулку Мауглі. Зовсім непривабливо виглядала "людська зграя". Мауглі врятував своїх людських батьків. Та й після цього вихованець вовчої зграї не хотів помститися людям. Благородний Мауглі був кумиром багатьох поколінь дітей у всьому світі. Незвичайний і романтичний, він і зараз залишається взірцем сміливості і благородства. Він був байдужим до золота і дорогоцінного каміння, хоча міг би мати їх скільки завгодно. Натомість Мауглі віддавав перевагу іншим цінностям — справедливості, хоробрості, готовності прийти на допомогу тим, кому вона потрібна.