Відповідь:

Освічений абсолютизм - політика   у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Направлена на  знищення або перетворення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів.

Цю политику впроваджували монархи Іспанії, Португалії, Швеції, Данії, "Священної Римської імперії германської нації", Пруссії, Російської імперії 2-ї пол. 18 ст.( приклади освіченого абсолютизму — правління Фрідріха II в Пруссії, Марії-Терезії та Йосипа II в Австрійській монархії, Катерини II в Росії._

Освічений абсолютизм прочвлявся  у проведенні адміністративних реформ, обмеженні впливу церкви, секуляризації церковної власності, запровадженні системи державної освіти, розвитку науки, упорядкуванні системи податків, розвитку торгівлі й промисловості, зміні становища деяких верств суспільства тощо

Позитивні риси політики освіченого абсолютизму :

1. Реформування системи освіти: у рамках політики освіченого абсолютизму розвивалась система загальної освіти та відкривалися нові навчальні заклади, що дозволяло більшій кількості людей здобувати освіту.

2. Поліпшення громадського благополуччя: зокрема, завдяки політиці освіченого абсолютизму розвивалась наука, культура та техніка, що сприяло поліпшенню якості життя людей.

3. Розвиток інфраструктури: завдяки освіченому абсолютизму розвивалась інфраструктура, зокрема будувалися дороги, канали, мости, що сприяло зростанню економіки.

4.Припинення феодального всевладдя;

5.Запровадження пріоритету права над фізичною силою;

6.Політичні гарантії суспільного спокою як найголовнішої умови висхідного розвитку продуктивних сил і внутрішнього торгового обміну;

7.Утвердження концепту державного інтересу, уособленням якого виступав монарх

Негативні риси політики освіченого абсолютизму :

1. Загальна влада монарха: освічений абсолютизм мав характер абсолютної монархії, що означало концентрацію влади в руках монарха та його прибічників. Це може призводити до порушення прав людини та пригнічення національних меншин.

2. Елітаризм: велика увага приділялася освіті тільки елітних верств суспільства, тоді як більша частина населення мала обмежений доступ до освіти.

3. Повільність реформ: хоча політика освіченого абсолютизму призводила до змін у суспільстві, реформи реалізовувалися дуже повільно, через що розвиток суспільства відбувався не так швидко, як можна було б очікувати.

Пояснення: