Неокласицизм — стиль у світовому мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця 18 — початку 19 ст.
Реакцією на помірковану, малоемоційну архітектуру неокласицизму стають романтичні течії — псевдоготика, шинуазрі, туркоманія, єгиптоманія, що охопили практично всі країни Західної Європи. Це і дозволяло досягти різноманітності і відійти від нудного, монотонного використання одноманітних колонад, трикутних фронтонів, портиків, однакових що в Британії, що в Росії, що в Бразилії тощо.
Неокласицизм — напрям у академічній музиці XX століття, представники якого прагнули до відродження стилістичних рис музики ранньокласичного і докласичного періоду. Найбільшого розвитку досяг в 1920-х — 1930-х роках.
В 1920-ті роки неокласицизм отримав потужний розвиток насамперед у творчості Ігоря Стравінського, Альбера Русселя і Отторіно Респіги, а також молодих послідовників Саті, представників французької «шістки» (Даріус Мійо, Артур Онеґґер, Франсіс Пуленк та інших) і деяких інших композиторів. В Німеччині цей напрямок очолив Пауль Гіндеміт.
Answers & Comments
Ответ:
Неокласицизм — стиль у світовому мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця 18 — початку 19 ст.
Реакцією на помірковану, малоемоційну архітектуру неокласицизму стають романтичні течії — псевдоготика, шинуазрі, туркоманія, єгиптоманія, що охопили практично всі країни Західної Європи. Це і дозволяло досягти різноманітності і відійти від нудного, монотонного використання одноманітних колонад, трикутних фронтонів, портиків, однакових що в Британії, що в Росії, що в Бразилії тощо.
Неокласицизм — напрям у академічній музиці XX століття, представники якого прагнули до відродження стилістичних рис музики ранньокласичного і докласичного періоду. Найбільшого розвитку досяг в 1920-х — 1930-х роках.
В 1920-ті роки неокласицизм отримав потужний розвиток насамперед у творчості Ігоря Стравінського, Альбера Русселя і Отторіно Респіги, а також молодих послідовників Саті, представників французької «шістки» (Даріус Мійо, Артур Онеґґер, Франсіс Пуленк та інших) і деяких інших композиторів. В Німеччині цей напрямок очолив Пауль Гіндеміт.