Суспільно-політичне життя Наддніпрянської України на початку ХХ ст. На початку ХХ ст. в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України існувало кілька основних напрямків. У російському напрямку консерватори виступали за збереження існуючого суспільно-політичного устрою Російської імперії. Ліберали, критикуючи самодержавство, виступали за перетворення Росії шляхом реформ на конституційну монархію. Власних політичних партій російські консерватори й ліберали до 1905 р. не мали.
Перш за все, Російські радикали, що поділяли ідеали соціалізму та прагнули повалення самодержавства в Росії, діяли в краї досить активно. У середовищі переважно робітників пропагували свої ідеї представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), утвореної в 1898 р. Від 1903 р. вони поділялися на поміркованих меншовиків, які віддавали перевагу мирним методам діяльності, та більшовиків, які виступали за здійснення соціалістичної революції та встановлення диктатури пролетаріату.
Наприкінці 1901 – на початку 1902 р. в результаті об’єднання народницьких гуртків і груп утворилася Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів). Отже, суспільно-політичне життя Наддніпрянської України на початку ХХ ст. розвивається. Вони виступали за повалення самодержавства шляхом революції, здійсненої «трудящим народом». Ідею встановлення диктатури пролетаріату есери відкидали. Вимоги запровадження загального виборчого права, республіки, демократичних свобод, робітничого законодавства та соціалізації землі забезпечували есерам досить значну підтримку в Наддніпрянщині.
На початку ХХ ст. вагоме місце в суспільно-політичному житті краю посідав єврейський напрямок. Активно діяв, особливо в межах «смуги осілості», «Бунд». Це (у перекладі «союз») – «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії», створений у 1897 р. Це була політична партія, яка захищала інтереси єврейських робітників і вела серед них соціалістичну пропаганду.
Answers & Comments
Суспільно-політичне життя Наддніпрянської України на початку ХХ ст. На початку ХХ ст. в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України існувало кілька основних напрямків. У російському напрямку консерватори виступали за збереження існуючого суспільно-політичного устрою Російської імперії. Ліберали, критикуючи самодержавство, виступали за перетворення Росії шляхом реформ на конституційну монархію. Власних політичних партій російські консерватори й ліберали до 1905 р. не мали.
Перш за все, Російські радикали, що поділяли ідеали соціалізму та прагнули повалення самодержавства в Росії, діяли в краї досить активно. У середовищі переважно робітників пропагували свої ідеї представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), утвореної в 1898 р. Від 1903 р. вони поділялися на поміркованих меншовиків, які віддавали перевагу мирним методам діяльності, та більшовиків, які виступали за здійснення соціалістичної революції та встановлення диктатури пролетаріату.
Наприкінці 1901 – на початку 1902 р. в результаті об’єднання народницьких гуртків і груп утворилася Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів). Отже, суспільно-політичне життя Наддніпрянської України на початку ХХ ст. розвивається. Вони виступали за повалення самодержавства шляхом революції, здійсненої «трудящим народом». Ідею встановлення диктатури пролетаріату есери відкидали. Вимоги запровадження загального виборчого права, республіки, демократичних свобод, робітничого законодавства та соціалізації землі забезпечували есерам досить значну підтримку в Наддніпрянщині.
На початку ХХ ст. вагоме місце в суспільно-політичному житті краю посідав єврейський напрямок. Активно діяв, особливо в межах «смуги осілості», «Бунд». Це (у перекладі «союз») – «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії», створений у 1897 р. Це була політична партія, яка захищала інтереси єврейських робітників і вела серед них соціалістичну пропаганду.