Шо ви, браття мої рідні, сіли-затужили?

Шо ви над екранчиками голови схилили, а?

Чи то ви то ще не чули, що ворог на полі?

Чи то ви позабували яка наша доля, а?

Шо ви, сестри мої любі, сльозами облились?

Чого не їсте нічого, нащо зажурились, а?

А ну сіли, щоб поїли, обличчя омили

То шо краса ваша, то і є, гля, наша сила