А кульмінація
Б експозиція
В розв’язка
Г зав’язка

1 «Послав же їм Господь на втіху одного тільки синка —
Павлусем звали. Та вже і шанували, і пестували вони того
одиначка!»
2 «Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі,
усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора із
садочком і левадою. Послав же їм Господь на втіху одного
тільки синка — Павлусем звали. Та вже і шанували, і пестували
вони того одиначка!»
3 «Підійшовши тихенько до Павлусевої хати, розмахали хорта
та й шпурнули у вікно, а він як бебехнеться об поміст, так і
брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами!
— Тривай, не руш! — закричали парубки,— се наш скарб, се
наші гроші…
— Брехня! — каже Павлусь,— се мій скарб, се мені Бог у вікно
вкинув! А що? Я ж вам казав — не вірили?»
4 «Щаслива нитка до смерті не вірвалася Павлусеві… І віку
йому таки протяг Господь: до білого волосся доспався. Спав,
спав, аж поки навіки не заснув».