У нашій школі завжди було нудно і мало пригод. Але все змінилося коли до нашого класу переїхала нова учениця - Полліанна. Вона була дуже жвавою і говорливою, завжди посміхалась і мала позитивний настрій.

Том Сойєр, хоча й часто думав про відпочинок та прогулянки, він дуже шанував Полліанну за її життєвий досвід та оптимізм. Інші учні класу не розуміли всієї її енергії та веселощів, але Том був в захваті.

Полліанна любила розповідати про своє минуле, коли вона жила з бабусею в другому місті. Тоді вона завжди знаходила способи, як налаштувати бабусю на гарний настрій, хоча там все було дуже складно.

Том також мав власну історію, пов’язану з міськими водоймищами. Він та його друзі завжди цікавилися світом, що їх оточує, тому вони завжди прямували до річки, щоб провести час під чистим небом. Але на цьому шляху була велика небезпека - сильні води.

Полліанна не могла залишитися осторонь, вона завжди хотіла допомогти. Одного дня, коли Том та його друзі знову вирішили прогулятися до річки, Полліанна також запросилася разом з ними.

Коли вони дійшли до водоймища, вода була дуже висока і швидка. Том та його друзі не звертали уваги на Полліанну, але вона була дуже уважною та обережною. І раптом, вона помітила, що Том швидко пливе по воді, але на водоспаде його затягнуло в глибину.

Було страшно дивитися на це, але Полліанна не злякалася і вирішила допомогти. Вона звернула увагу на трубу, яка була поруч, і змогла злізти на неї. Відтуди Полліанна підкинула веревку Тому та допомогла йому витягнутися.

Цей інцидент дав змогу Тому та Полліанні стати ще ближчими. Тепер вони проводили більше часу разом і загадували нові пригоди. Том навіть навчив Полліанну лазити по деревам та робити калюжні скакалки! Вони стали найкращими друзями в класі та продовжували ділитися своїми пригодами з усіма.