Вдосконалення - це боротьба із самим собою. Якщо ми постійно вдосконалюємось, то значить, що весь час піднімаємося вгору. Якщо ж зупинимось, то можемо вмить скотитись до самого низу.
Часто люди знають, що треба стати кращими, що можуть стати кращими, що можуть поліпшити своє духовне життя, але їм просто лінь піднятись і розпочати на перший погляд складне діло. Їм важко піднятись з тої багнюки, в якій вони качаються, як свиньки, і головне те, що вони усвідомлюють - їм там комфортно.
Я читаю зараз книжку Олега Романчука «Жити серцем», написана на основі «Маленького Принца». І от там розповідається про те, як маленький принц відвідує планету, на якій понад усе любили спокій. На цій планеті мешканці всім були задоволені, а навіть, якщо їм і щось не подобалось, то вони просто зітхали і казали: «Така Божа воля» або «Гірше вже нема куди, якось та й буде». Бачити проблеми , а тим більше їх розв’язувати не любив ніхто, адже це завдавало зайвих клопотів. Як наслідок, планета була дуже занедбана. Труднощі терпіли, не намагались боротись, бо так легше.
Вони плили за течією усіх подій - добрих і поганих. Думаю, рано чи пізно ця течія принесе таких людей до якогось виру і оте пасивне життя поглине їх з головою.
Тому, щоб не сталося такого, людина повинна весь час вдосконалюватись.
Проте на сьогодні більшість людей неправильно трактують вдосконалення. Дехто вважає,що вдосконалення-це погоня за славою,почестями. Що багатша людина, тим вона досконаліша.
Ми ж говоримо про справжнє християнське,духовне вдосконалення,що значить прагнення до святості,прагнення возз’єднатись з Богом.Вдосконалення починається із самопізнання.Людина повинна бачити в собі добро і зло. Вона повинна будувати свою душу,доглядати за нею.І перш за все,ми повинні її очистити,щоб у ній було видно світло Святого Духа,що буде провадити нас.Нам потрібно спочатку болюче навіть вишкребти той бруд з душі,вимити,щоб потім впустити світло.І оте генеральне прибирання-це сповідь,що готує нас до вдосконалення.
Ми черпаємо натхнення в Бога,Він є нашим натхненням.Ми митці,що формуємо себе зі шматка глини,а Він-наша муза.Часто ті наші творіння можуть валитись.але ми не маємо опускати руки,молитва-помічник усьому.
Answers & Comments
Вдосконалення - це боротьба із самим собою. Якщо ми постійно вдосконалюємось, то значить, що весь час піднімаємося вгору. Якщо ж зупинимось, то можемо вмить скотитись до самого низу.
Часто люди знають, що треба стати кращими, що можуть стати кращими, що можуть поліпшити своє духовне життя, але їм просто лінь піднятись і розпочати на перший погляд складне діло. Їм важко піднятись з тої багнюки, в якій вони качаються, як свиньки, і головне те, що вони усвідомлюють - їм там комфортно.
Я читаю зараз книжку Олега Романчука «Жити серцем», написана на основі «Маленького Принца». І от там розповідається про те, як маленький принц відвідує планету, на якій понад усе любили спокій. На цій планеті мешканці всім були задоволені, а навіть, якщо їм і щось не подобалось, то вони просто зітхали і казали: «Така Божа воля» або «Гірше вже нема куди, якось та й буде». Бачити проблеми , а тим більше їх розв’язувати не любив ніхто, адже це завдавало зайвих клопотів. Як наслідок, планета була дуже занедбана. Труднощі терпіли, не намагались боротись, бо так легше.
Вони плили за течією усіх подій - добрих і поганих. Думаю, рано чи пізно ця течія принесе таких людей до якогось виру і оте пасивне життя поглине їх з головою.
Тому, щоб не сталося такого, людина повинна весь час вдосконалюватись.
Проте на сьогодні більшість людей неправильно трактують вдосконалення. Дехто вважає,що вдосконалення-це погоня за славою,почестями. Що багатша людина, тим вона досконаліша.
Ми ж говоримо про справжнє християнське,духовне вдосконалення,що значить прагнення до святості,прагнення возз’єднатись з Богом.Вдосконалення починається із самопізнання.Людина повинна бачити в собі добро і зло. Вона повинна будувати свою душу,доглядати за нею.І перш за все,ми повинні її очистити,щоб у ній було видно світло Святого Духа,що буде провадити нас.Нам потрібно спочатку болюче навіть вишкребти той бруд з душі,вимити,щоб потім впустити світло.І оте генеральне прибирання-це сповідь,що готує нас до вдосконалення.
Ми черпаємо натхнення в Бога,Він є нашим натхненням.Ми митці,що формуємо себе зі шматка глини,а Він-наша муза.Часто ті наші творіння можуть валитись.але ми не маємо опускати руки,молитва-помічник усьому.