КАРА БОЖА
Мама Марійку дуже любить. Дідусь з бабусею також, але мама таки сильніше. Вона завжди каже донечці:
– Ти моя квіточка, ти моя царівночка, ти найкраща в світі.
Дівчинка переконана, що вона особлива і часто задивляється в дзеркало. Бо й справді: хіба не красива? Біляве хвилясте волоссячко, карі оченята, маленький носик і пухкі губенята. А які красиві, яскраві в Марійки платтячка і стрічки! Мама таки старається. Свою стару кофту вже стільки разів штопала, а донечці щоразу – обнова. Бабуся тільки головою хитає, звертаючись до матері:
– Могло б цього дрантя бути й менше. Ти в другому класі і третини того не мала. Отак звикне, поки маленька, а підросте, тоді що робитимеш?
– Буду купувати все найкраще, бо вона в мене одна, ще й така красунечка, – відказує щораз мама.
– Ой, чи стане тобі здоров’я! Сама дитину ростиш, а хочеш перевершити тих, що в парі дбають, та ще й достатки мають, не те, що наша з дідом пенсія і твої заробітки.
– А я буду старатись, що б там не було.
Марійка, слухаючи таку розмову, мовчала, та, залишаючись з мамою наодинці, завжди клянчила то нові сережки, то спідничку, то ще щось. Мати завжди обіцяла і старалась виконати обіцянки, а малій було байдуже, що за новий костюмчик мама цілий тиждень у сусідів город сапала, а щоб купити курточку і чобітки, довелось половину всієї картоплі з городу продати.
Ось і цього разу з’явилася нова забаганка. Однокласниця Олька прийшла до школи в новому сарафанчику. Вона сьогодні святкувала іменини і хвалилась подарунками: маленькою сумочкою і джинсовим сарафанчиком.
Марійка аж кусала губенятка. Всі однокласники дивляться сьогодні лиш на ту руду Ольку, а на Марійку ніхто й разу не глянув.
Тому дівчинка повернулась зі школи надута і непривітна, на їжу навіть не глянула, хоч бабуся кілька разів припрошувала скуштувати борщику чи вареників, і вляглась на диван, чекаючи із повсякденних заробітків маму.
А ввечері була в хаті буря. Донечка голосила і верещала, тупаючи ніжками, не піддавалась на жодні умовляння: їй треба сарафанчика якнайскоріше. Мама пробувала пояснити, що нема грошей, що вона ще не повернула борг за светрик, котрий придбала для Марійки минулого тижня. Бабуся знов гірко хитала головою, а дідусь аж розсердився:
– Дивись, гнівається на тебе Матінка Божа, глянь, як хмурить брови з образа. Ще й покарати за таке може. Невже ти не проживеш без того сарафанчика?
Нічого не допомагало. Дівчинка до півночі голосила, мати до ранку не спала – журилась. Вранці зняла з горища мішок з квасолею і вирушила на базар.
Донечка поснідала і пішла в школу веселенька. Вона не думала ні про що, крім сарафанчика. Як то їй буде приємно, коли одягне обновку, всі знову дивитимуться на неї із заздрістю. Та раділа Марійка недовго. Коли повернулась зі школи, в хаті було холодно, бабуся кудись поділась і обіду не зварила.
Дівчинка вийшла на подвір’я. Дідусь говорив біля стайні з незнайомим чоловіком, потім вивів корову, витираючи сльози. Спантеличена Марійка підійшла ближче і почула, як дядько сказав:
– І вам не шкода корови? Як же дитина без молока?
– Це не дитина, а кара Божа, – відповів дідусь.
А малій з сумом пояснив:
– Автобус, котрим поїхала мама на базар, перекинувся. Багато людей у лікарні. Вона також. Грошей на ліки треба багато… Як виживе… Минулись твої сарафанчики.
Дівчинці вперше в житті по-справжньому стало страшно. Хіба можна уявити собі життя без мами? Коли ніхто і ніколи не скаже: «Донечко, рідна».
Марійка побігла до хати і вклякла перед образом Божої Матері:
– Матінко Божа, врятуй мою матусю. Я вже буду чемна і ніколи нічого не вимагатиму. Лиш би вона залишилася жива і здорова.
(Н. Радиш)
1 З ким жила Марійка:
а) з мамою й татом;
б) з бабусею та дідусем;
в) з мамою, бабусею та дідусем;
г) дівчинка була сиротою.
2 У якому класі навчалася дівчинка:
а) вона ходила в дитячий садок;
б) у першому;
в) у другому;
г) у третьому.
3 Улюбленим заняттям Марійки було:
а) читати;
б) задивлятися в дзеркало;
в) вишивати;
г) допомагати мамі.
4 Для того, щоб купити донечці курточку й чобітки, матері довелося продати:
а) половину всієї картоплі з городу;
б) половину всієї моркви з городу;
в) квасолю;
г) корову.
5 Що подарували однокласниці Ольці на іменини:
а) сумочку й чобітки;
б) нову ляльку;
в) книжку й курточку;
г) сумочку та джинсовий сарафанчик.
6 Що стало новою забаганкою Марійки:
а) сумочка;
б) чобітки;
в) сарафанчик;
г) сережки.
7 Що бабуся приготувала на обід:
а) квасолю;
б) картоплю;
в) борщ і голубці;
г) борщ і вареники.
8 Що вирішила продати мати, аби задовольнити нову примху доньки:
а) картоплю;
б) квасолю;
в) горіхи;
г) молоко.
9 Що трапилося із матір’ю Марійки:
а) застудилася;
б) отруїлася;
в) потрапила в аварію;
г) померла.
10 Кого дідусь назвав карою Божою:
а) Марійку;
б) бабусю;
в) матір Марійки;
г) сусідку.
11 Слова «надута, непривітна, засмучена» є:
а) омонімами;
б) антонімами;
в) синонімами;
г) фразеологізмами.
12 До якого типу висловлювання належить поданий текст:
а) розповідь;
б) опис;
в) роздум;
г) роздум з елементами опису